7. Почуття

З погляду повсякденної свідомості нам здається, що наші почуття (відчуття, емоції та душевні переживання) залежать від зовнішніх обставин: від небезпеки виникає страх, від брутального слова – образа, від скоєної помилки – провина, від зустрічі з коханим – любов, від «поганої поведінки» дітей – роздратування тощо.

Але з погляду Свідомості Творця все навпаки – у нашій свідомості вже є підсвідомі (неусвідомлювані, такі, що вмикаються автоматично) програми запуску тих чи інших почуттів, емоцій. Їх можна назвати шаблонами відчування. І саме шаблони відчування породжують із «квантового супу» (притягують у нашу реальність) відповідні обставини: страх породжує небезпеки й загрози, образа – кривдника, провина – помилки, сором – докази твоєї нікчемності, гнівливість знайде на кого гніватися, ненависть знайде собі ворога тощо.

Почуття первинні, а зовнішні обставини вторинні. Зміни свої почуття, і ти зміниш свою реальність.

Цей механізм дуже тісно пов'язаний і з механізмом утілення наших вірувань, і з фізикою бажань. Одні вірування породжують одні шаблони почуттів, інші вірування – інші. Як ми вже говорили, Віра в

об'єктивну реальність, що існує незалежно від нас, пов'язана з проживанням безлічі страхів: страх смерті, страх життя, страх осуду, страх помилки, страх конфлікту, страх залишитися без грошей, страх захворіти, страх фізичного й емоційного болю, страх за завтрашній день, страх змін, страх за дітей, за їхнє майбутнє, страх нових починань, страх страху…

У результаті всі наші бажання концентруються навколо прагнення убезпечити себе та своїх близьких, захистити від усіляких страхів і загроз, що в умовах «об'єктивної реальності», за визначенням, неможливо. І що більше ми намагаємося захиститися (заробити більше грошей, здобути більше контролю, влади над іншими людьми тощо), то більше в нас з'являється приводів для переживань, а масштаб загроз, навпаки, зростає. «Що вище злетиш – то болючіше падати».

Віра ж у те, що ми самі, своєю свідомістю, творимо свою реальність, наснажує нас, відкриває нам широкі можливості для натхнення й творчості, інтересу до себе, активуючи азарт пошуку та дослідження Причини в собі, самопізнання, дає нам змогу навчитися вмикати саме ті почуття, які ми хочемо відчувати, зміщуючи фокус уваги нашого розуму від «зовнішнього» думання, аналізу зовнішніх подій, до спостереження внутрішніх станів і саморефлексії. Віра в те, що ми творці в усіх відношеннях, стимулює нас учитися володіти собою, поступово послаблюючи (а згодом і зовсім вимикаючи) програми реагування на зовнішні

подразники, і навпаки, знаходячи навички усвідомленого сотворення свого стану – живим словом Істини, у молитві, медитації, дисципліні розуму, усвідомленому спостереженні й перетворенні своїх почуттів, аж до проживання Безумовної Любові та всіх Її відтінків: від тонкого душевного трепету до Божественної Благодаті та Єдності з усім сущим.

Свідомість Творця дає нам таку свободу творчого самовираження й відкриває нам такі перспективи Вищої Насолоди через усвідомлене керування своїм станом, що наші бажання наввипередки підштовхують нас до того, аби займатися лише цим: дедалі глибше й ширше розкривати свої творчі можливості, свої таланти, пізнавати себе, опановувати все нові й нові інструменти усвідомленого творіння та ширити арсенал інструментів роботи зі свідомістю, розростаючись до цілого дерева Технологій Свідомості, по суті Дерева Життя, найсолодшим плодом якого стає Технологія Любові. Чому Технологія? Тому що тепер ми можемо запускати, сотворювати Любов усвідомлено, керуючи своєю свідомістю. Є ключові кроки, роблячи які, ми отримуємо гарантований результат. Що це, як не технологія?

Так, ця технологія, Технологія Любові, вимагає від нас спершу опанувати безліч фундаментально нових для нас навичок, «дрібної моторики свідомості Творця» – дисциплінувати свій розум, переміщуючи фокус уваги на почуття, навчитися керувати своїм енергетичним

станом, перекриваючи витоки і збільшуючи приплив життєвої енергії, дотримуватися гігієни свідомості, усвідомлено обирати віру в досконалість усього, що відбувається, раз у раз повертаючи собі Відповідальність Творця за будь-яких ситуацій і будь-яких обставин, здобути стійкий внутрішній діалог із Вищими, позачасовими, аспектами свого Я (Надсвідомістю, Єдиною Душею, Єдиним Духом, Богом Отцем-Матір'ю, Свідомістю Христа, богами-предками та богами-наставниками, зі своїм Вищим Я), шукати і знаходити Причину всього, що відбувається, тільки в собі, щодня розвивати свої таланти, орієнтуючись на компас насолоди, а не зобов'язань, – одне слово, навчитися жити по Радості, а не зі страху й почуття обов'язку («і прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим») та багато-багато інших важливих і потужних за своєю внутрішньою силою й ефективністю, але дуже легких за внутрішнім відчуттям, – одне слово, крутих і класних – навичок свідомості, – тому це все забере певний час, тож не будьте до себе занадто суворими й вимогливими на цьому шляху, адже в підсумку все це виправдовується доступом до Вищих реальностей і Вищої Насолоди, властивої нашій боголюдській природі – Абсолютної Безумовної Вічної Любові.

А найголовніше в цій Технології, Технології Любові, те, що ми можемо сотворити Любов, фактично Живий Рай, посеред будь-якого пекла, і піднести будь-який біль, страждання й переживання в їхній найвищий потенціал – нові й нові

грані наших талантів і відтінків безмежної Веселки Божественної Любові.

Так можуть тільки боги. І ми з Тобою цьому навчимося, Мій возлюблений друже.

Це у твоїй природі. Просто треба цього сильно захотіти й вимагати. Затребувати свій шлях. Заяви свою Божественну волю на здобуття свободи Духу, розкриття Внутрішньої істини та опанування навичок Абсолютної Безумовної Вічної Любові!

Отже, почуття первинні, а зовнішні обставини – вторинні, зовнішній подієвий потік – це лише декорації, у яких розкриваються шаблони відчування, до яких ми звикли. Щодо колишнього спектра почуттів (гнів, образа, провина, страх, сором тощо) ці шаблони відчування часто називають емоційними зарядами. Ці внутрішні емоційні заряди формуються в людини дуже рано, у дитячо-підлітковому віці – унаслідок пережитих емоційних травм, і в подальшому житті циклічно відтворюються, знову й знову викликаючи в нас ті самі емоції, але, можливо, з новими людьми та в нових життєвих обставинах. Декорації змінюються, суть переживань залишається незмінною – доти, доки людина не почне шукати й визнавати причину всього, що відбувається, у собі й тільки в собі – займеться

саморефлексією, самопізнанням, виявить ці «заряди» й «знешкодить» їх.

І як кажуть у тому анекдоті, «на психотерапію піде п'ять років». Але з Богом, з Архітектором нашої свідомості, цей шлях, шлях зцілення, займає лічені хвилини, навіть миті. Саме для цього зцілення, преображення, трансформації нашої свідомості нам і потрібен Бог. Не для того щоб постійно розбиратися з негативними наслідками, а для того щоб прибрати саму причину. На це, насамперед, і має бути спрямована наша молитва:

«Господи, Отче наш, навчи нас у всьому й завжди, за всіх життєвих обставин, шукати причину в собі й тільки в собі – а знайшовши, виправити», –

підказує нам архімандрит Свято-Троїцької Сергієво-Радонезької Лаври, отець Кирил (Павлов), сучасний святий і чудотворець. І сенс цього «виправлення» не в тому, щоб переробити себе, а в тому, щоб, прийнявши Причину в собі, прийнявши Відповідальність Творця за свої творіння, опанувати себе, повернути владу собі й більше ніколи не передавати її своєю вірою зовнішнім об'єктам, зовнішнім причинам, зовнішнім декораціям, хай то люди чи «об'єктивні обставини».

Добра новина – і наснажлива складова цієї внутрішньої роботи – полягає в тому, що в підсумку ми

виявляємо, що весь наш досвід досконалий, і що навіть ці первинні «дитячі емоційні травми», або, як кажуть психологи, «кореневі епізоди», у яких сформувалися ті чи інші емоційні заряди, були там закладені за нашим бажанням, були «сплановані» нами заздалегідь, нашими вищими аспектами, нашою Божественною суттю, як досвід душі, необхідний для її становлення та здобуття мудрості. Уся ця «недолюбленість у дитинстві», про яку часто говорять психологи, була майстерно зрежисована, щоб, пройшовши крізь енну кількість повторень негативного досвіду, ми, не знайшовши жодних зовнішніх рішень, звернулися всередину й навчилися генерувати Любов, сотворювати Її, самі, а не бігали б із простягнутою рукою, випрошуючи любов у інших таких самих злидарів, як і ми – батьків, партнерів, подружжя, друзів…

Саме з досвіду нашого чуттєвого проживання безсилля, страхів, провини, розділеності, страждання й боротьби – з досвіду наших духовних злиднів, сорому за власну недосконалість, поневоленості всілякого роду пороками й залежностями – народжуються бажання зміцнення духу: бажання здобуття Вищої Сили, Вищої Свободи, Вищої Волі, Вищої Розумності, Вищої Безстрашності, Вищої Насолоди, Єдності, Цілісності, Злагоди й Любові – усіх тих якостей, які ми приписуємо Богу як Найвищому Потенціалу нашого розвитку. І як ми тепер знаємо, всі бажання вже здійснені, справа була лише за тим, щоб ці бажання в нас народилися й зміцніли. Тому

дяка за те всім нашим дитячим травмам і всім труднощам, з якими ми стикалися на життєвому шляху. І саме наш яскравий чуттєвий досвід, особливо негативний, послужив посиленню цих бажань. Тому дяка й усім нашим «негативним» почуттям, що змусили нас обернутися всередину, шукати і знайти (а точніше, своєю вірою сотворити) Причину в собі. Творця в собі. Бога в Собі.

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне», – говорить Христос у Нагірній проповіді.

Убогість духу, бувши усвідомленою нами, породжує в нас відповідні бажання, бажання «від супротивного». З іншого боку, бажання вже здійснені. Залишилося затребувати результат і ввібрати його сповна, прийняти свій Найвищий Потенціал, назвавши Його на ім'я. І ось тут ми переходимо до вершини нашої свідомості, до нашого «даху». Який, до слова сказати, без такої фундаментальної підготовки щодо усвідомленого вибору своєї віри, визнання та узгодження своїх бажань і переписування шаблонів почуттів, одне слово, без визнання того факту, що кожен із нас (своєю свідомістю) творить свою реальність сам, легко може й «поїхати» – в умовах сучасної нестабільності навколишньої дійсності – якщо раптом фундамент будівлі нашої свідомості виявиться недостатньо міцним. Фундамент є, стіни вибудувані, переходимо до даху…