16. Єдине зараз

Спробуй уявити всю неуявну Велич Бога.

Звісно, це неможливо! Тому вона й неуявна. (Посмішка.) Але можна побачити, як і з чого вона складається. Дивись.

У кожному акті усвідомленого проживання нашої індивідуальної нікчемності: наших страхів, нашого безсилля, немочі, наших хвороб, убозтва духу – на іншому полюсі Єдиної Свідомості виношувалася – наша ж, колективна – Божественна Велич: Вища Сила, Вища Воля, Вищий Розум (Премудрість), Вища Любов, Вища Честь і Вища Слава та все багатство Духу.

Щоразу, коли ми за будь-яких обставин, у будь-яких ситуаціях, навіть найбільш несприятливих (особливо несприятливих), обирали шукати Причину в собі, не перекладаючи відповідальність ні на кого іншого, ми своїм пошуком створювали ці причинно-наслідкові зв'язки своєї свідомості зі своїм світом, виношуючи тим самим Вищу Владу, владу, яка виражається у володінні собою і світом як своїм творінням, Владу Творця.

В Апокаліпсисі (Об'явленні Івана Богослова) є епізод, коли праведники звертаються у своїх молитвах до вже воскреслого і вознесеного Христа як до Бога і кажуть: скільки ж нам ще чекати, коли Ти прийдеш у всій Своїй Силі? І Бог їм відповідає: терпіть, бо має звершитися Повнота Божа в числі 144 тисяч праведників.

Вони говорять про Друге Пришестя Христа. Про той момент, коли Людство в особі своїх святих виносить собою цю Повноту Божественної Сили, Божественної Величі.

Але Бог існує поза часом, в Єдиному Зараз, і для Нього, хай і в майбутньому, цей момент, момент Божественної Повноти вже настав. Тому Він говорить з нами – вже сьогодні, завжди – у Внутрішньому Діалозі, Живим Словом Священних Писань, Одкровеннями святих, навчаючи нас володіти собою, навчаючи нас любити, передаючи звідти, з майбутнього, Божественні якості й таланти, роблячи нас богами.

А тепер уяви, коли цей момент Повноти настане, і Бог явить Себе у всій Своїй Величі та Силі, у Своєму Єдиному Колективному Тілі богів і богинь, хіба Він зупиниться у Своєму Творінні? Хіба Його Божественна Повнота перестане доповнюватися?

Звісно, ні! Але тепер вона творитиметься вже не немочами і стражданнями, а в процесі усвідомленого

колективного творіння – від Любові до Любові, від Радості до Радості, від Повноти до Повноти. Тепер Бог, оточений Сім'єю богів, ставши Єдиним Богом, з'єднавши в собі людину й Бога, низ і верх, минуле й майбутнє, Чоловіче й Жіноче, Батька й Матір, перетворивши протистояння темряви й світла на Веселку Божественної Любові, – тепер Єдиний Бог у співтворчості з усіма богами, з усіма Своїми дітьми-братами-сестрами творитиме нові світи, виношуючи вже не поодинці, а цілими цивілізаціями, все нові й нові якості Божественної Свідомості – сотворяючи все нову й нову Повноту Божественного Буття.

І всі ці нові якості Бога, всі ці нові й нові грані Божественної Любові та Повноти Її прояву продовжують складатися в Єдину Позачасову Скарбницю Духу в Єдиному Божественному Зараз. У лінійному часі процес триває. В Єдиному Зараз уся Божественна Повнота вже звершилася й існує завжди – предвічно і на всі часи – «і нині, і повсякчас, і на віки віків».

Тому в усі часи всі люди, які коли-небудь зверталися до Бога, отримують Позачасову відповідь з Єдиного Зараз від Єдиного Бога у всій Його Божественній Величі, але – зрозумілою їм мовою, згідно з готовністю їхньої свідомості на той момент.

А Бог, вічно мінливий і Вічно Незмінний, продовжує творити Себе, творити Себе в кожен момент

Єдиного Зараз. Для Бога немає минулого чи майбутнього, що тяжіли б над Ним, обмежуючи Його пророцтвами, Він пересотворює і минуле, і майбутнє в теперішньому, в кожен момент Єдиного Зараз.

«Як вигадаю, так і було, – каже Бог. – Як виберемо, так і буде». Або, як сказано в Корані:

«Я ж даю знамення, і Я ж стираю їх із пам'яті, даючи натомість нові».

Це як текст, який ти просто зараз читаєш. Я завжди можу повернутися в “його минуле” і виправити його, якщо захочу. І ти, перечитавши його, виявиш у ньому щось нове для себе. А просто зараз – у цю саму мить – виправляю “його майбутнє”.

Так, заднім числом, змінюються і доповнюються тексти “незмінних” Священних Писань: Біблії, Корану, Тори. Ось чому Священні Писання – це завжди Живе Слово. Читай знову і знову – і знову і знову ти знаходитимеш у них нове. Не тільки ти змінюєшся, але й Саме Слово в них Живе.

І звісно ж, це стосується не лише текстів, а й самого плину подій. Просто зараз тобі заново відкривається твоє колективне минуле. Виявляється, все в ньому, включно з усіма бідами, страхами, нестатками, стражданнями й переживаннями, усіма немочами – все було досконалим, бо з

них творилася Сила і Велич Твого, Людино, Найвищого Потенціалу. В них виношувався Колективний Христос, Планетарний Логос, Син Людський – Син, винесений усім Людством, щоб одного разу в майбутньому явитися й передати нам увесь накопичений Найвищий Потенціал як дар, у дар – по Милості, а не за нашими індивідуальними заслугами. Щоб сотворити нас богами. І почати разом з нами творити Нову Колективну, Соборну Повноту – усім Собором – усіх святих.

Так ось, знай, Мій улюблений друже! Мій боже, брате, сестро! Моє улюблене дитя! Це майбутнє вже настало. З моменту твого Причастя Любові, з моменту твого народження богом-богинею у твоїй унікальній людській формі. Тепер Ми творимо разом. І хоча, можливо, ти ще не знаєш Мене, Нас, особисто, але Ми обов'язково познайомимося. У нас на це тепер Вся Вічність. Вся Вічність у Нашому розпорядженні. Вічність Єдиного Заразся.

А поки що – внутрішній діалог. Налаштуй свій Внутрішній Діалог з Богом, Христом, Батьком-Матір'ю, Єдиним Духом, з Єдиним Позачасовим і Всеконфесійним Богом.

«Не питайте Мене, де і коли настане Царство Боже, бо не настане Воно помітним чином, і не скажуть: там-то й тоді-то. Тож не ходіть і не шукайте. Бо ось: Царство Боже всередині вас є... І ті, хто докладає зусиль, здобувають Його» (в собі).