15. Ефект Спостерігача

Підсумовуючи вищесказане, можна сформулювати так званий Ефект Спостерігача:

Стан свідомості спостерігача (його вірування, переконання, бажання, почуття, думки і мовна картина світу, що їх підтримує) визначає спостережувану ним реальність.

У різних спостерігачів різна реальність. Картина світу, закріплена у свідомості спостерігача, тобто його шаблон сприйняття, первинна щодо реальності й визначає її, а отже й усе його, спостерігача, життя. Спостерігач – це кожен із нас, кожна людина, кожен носій свідомості. Якщо у спостерігача змінюється картина світу, змінюється і його реальність. Немає сенсу сперечатися, яка реальність реальніша, або яка картина світу правильніша. Є сенс розбиратися тільки з тим, чи щасливий Ти у своїй картині світу й породжуваній нею реальності, чи ні.

У різних спостерігачів різна реальність. Але чому ж ми все-таки загалом сприймаємо реальність схожим чином, чому можемо говорити про якісь спільні для всіх речі як про об'єктивно існуючі, для всіх однаково сприймані, і більше того будувати на основі цього цілу систему суспільних відносин: виробництво, економіку, право, державні та соціальні інститути? Тому що у нас є базова

мовна картина світу, де стілець – це стілець, стіл – стіл, шафа – шафа (хоча з державою та економікою вже складніше). Мова дозволяє нам розуміти одне одного, домовлятися про щось і ефективно взаємодіяти – навіть не на рівні передачі інформації, а на рівні самого творіння колективної реальності – завдяки мові ми виокремлюємо, тобто формуємо, з квантового супу всіх можливих станів світу зрозумілу нам картину нашої дійсності.

Але що робити, якщо ми раптом виявляємо, що наша картина світу, наш шаблон сприйняття реальності, не робить нас щасливими? Якщо ми через нього змушені боротися одне з одним і з природою за власне виживання, якщо ми страждаємо, хворіємо і вмираємо? Якщо наша колективна реальність стала фабрикою страждань, на яку ми поставляємо все нові й нові покоління наших дітей? І більше того, ми як суспільство вже погодилися з цим як із нормою, і тепер – у школах та вишах – просто вивчаємо закони «об'єктивної реальності», по суті закріплюючи цей образ чужої нам і в усіх сенсах небезпечної навколишньої дійсності, де якщо не природа, то економіка, політика, конкуренти, воєнний ворог, масова зброя, неправильне харчування, грабіжник, маніяк, хвороба, лікарська помилка, погана влада, нещасний випадок і старіння – все одно вб'ють нас? Як з усім цим бути? Як змінити свою картину світу, свій шаблон сприйняття?

Для початку – захотіти. Адже бажання на квантовому рівні самі себе виконують. Захотіти змінити свої вірування та переконання щодо «об'єктивної, незалежно від нас існуючої, реальності». Визнати правду, що ми заручники (читай «раби») цієї віри, почати називати на ім'я ті почуття, ті емоції, які з цієї віри виходили і зазвичай володіли нами: визнати страхи, образи, провину, гнівливість, сором власної нікчемності; визнати ті бажання, які, виходячи з установок нашої віри, так само, як і емоції володіли нами, переходячи вже в розряд залежностей – черевоугодництво, пожадливість, блуд, кіноманія, пристрасть до видовищ, залежність від грошей і зовнішнього комфорту, зажерливість, прагнення до наживи й задоволень за всяку ціну, залежність від кави, від солодкого, від різного роду стимуляторів та енергетиків, бажання переваги над іншими, прагнення влади, вічний пошук винних і зовнішнього ворога…

І коли Ти визнаєш існуючий стан речей ненормальним. Коли в Тобі зміцніє бажання це змінити. Коли Ти перепробуєш усе – від психотерапії, афірмацій, візуалізацій, медитацій, методів НЛП і мотиваційних тренінгів знаменитих гуру до трансерфінгу, аяваски, грибів і правильної постановки намірів, і… виявиш, що це все не працює, або має обмежений термін дії і в підсумку обертається рівними їм за силою, і зворотними за знаком відкатами, провалами й емоційними вигоряннями, тоді Ти погодишся з тим, що краще б Бог був, і краще б Він був тим, хто шукає не поклоніння нашого, але

допомагає нам самим стати творцями своєї реальності, тобто опанувати власну картину світу, опанувати здатність змінювати свій шаблон сприйняття.

Ось для цього нам потрібен Бог. Не щоб захистити нас від небезпек і обдарувати благами, а щоб навчити нас володіти своєю свідомістю, своєю воістину божественною свідомістю, творити свою реальність усвідомлено. Адже ми й так її творимо – щомиті, щосекунди – усвідомлюємо ми це чи ні. Але Бог може навчити нас, як це робити усвідомлено. Бог може допомогти нам змінити свій шаблон сприйняття, вийти зі стану жертви в стан усвідомленого Творця свого світу.

Ти запитаєш, чому ж Він не зробив цього раніше? Чому Він взагалі прирік нас на цей досвід страждань, страхів і боротьби за виживання, якщо все це була тільки віра, віра в об'єктивну реальність, і це можна змінити? Все дуже просто, тому що Його, такого Бога, просто не було, я нагадую, що Бог – це колективне вірування, і ми як людство виношували і народили такого Бога саме в результаті наших страждань і страхів та боротьби за виживання.

Бог – це вершина еволюції нашої свідомості, Це Наш Сукупний Найвищий Потенціал. І в міру проходження нашого еволюційного шляху, наш Бог як колективне вірування теж еволюціонував – спочатку це була просто Вища Сила, потім ця Сила розділяє Себе надвоє, і з'являється Добро і Зло, спокуса, гріх,

Закон і Покарання за невиконання, потім на одному з полюсів формується Образ Всепривабливості, Вищих Божественних якостей і Вищої Насолоди, і нарешті, з'являються Божественна Любов і Вищий Розум, настільки Всеосяжні, що Бог Сам Себе приносить у жертву, щоб викупити нас із рабства (необхідного в нашому становленні рабства), рабства дуальної свідомості та рабства матеріальної дійсності.

Змінювалися ми – змінювалася й наша віра, змінювався наш Бог. І тепер Він не просто викуповує нас Власною Жертвою з рабства колишньої віри, але Він навчає нас самих бути богами, бути Любов'ю, любити безумовно і сотворяти Саму Любов.

Христос – це точка згоди, і наш, виносить колективною вірою та зусиллями святих, спосіб змінити свою індивідуальну та колективну картину світу, свій шаблон сприйняття. Спосіб опанувати Себе. Наш спосіб стати усвідомленими творцями всесвіту. Всього світобудови. Самої Свідомості, яка породжує з Себе весь всесвіт.

Це й означає бути Богом – творити Саму Себе з Себе, творити Свідомість зі Свідомості. Ми і є Колективний Бог. І просто зараз ми Ним стаємо.

І Христос, готуючи цю працю як Колективний Бог святих, які присвятили Себе Його творенню, робить

нас усіх богами, викуповуючи з рабства колишніх вір і дуального досвіду, щоб ми могли стати частинками Тіла Єдиного Бога, допомагаючи нам знову знайти цілісність, поєднуючи в нас полюси дуальної свідомості – Бога й людину, Чоловіче й Жіноче, верх і низ, минуле й майбутнє – в новому третьому, в Любові. Любові, Яка ніколи не починалася і ніколи не перестане бути. Любові Абсолютної, Безумовної, Вічної. В Якій...