44. Ад-Духан

1Ха. Мім

2Клянуся ясним Писанням

3Воістину, Ми зіслали його в благословенну ніч! Воістину, Ми застерігаємо

4У той час вирішується кожна важлива справа –

5за наказом від Нас! Воістину, Ми відсилаємо [посланців]

6як милість від твого Господа! Воістину, Він — Всечуючий, Всезнаючий

7Господь небес, землі й того, що між ними — якщо є ви впевненими

8Немає бога, крім Нього! Він дарує життя і смерть; ваш Господь та Господь ваших пращурів

9Але вони переймаються сумнівами

10Зачекай же на той День, коли небо принесе дим, добре видимий

11який вкриє людей; це — болісна кара

12«Господи наш! Відверни від нас кару, адже, воістину, ми — віруючі!»

13Звідки в них буде нагадування, якщо ясний посланець уже приходив до них

14але потім вони від нього відвернулись і сказали: «Навчений та божевільний!»[CDXVII]

15Ми відвернемо покарання лише на малий час, але ви все одно повернетесь [до невір’я]![CDXVIII]

16У День, коли Ми завдамо великого удару, Ми відплатимо їм

17Ще раніше за них Ми випробовували народ Фірауна; до них прийшов благородний посланець

18«Поверніть мені рабів Аллага! Воістину, я — посланець до вас, гідний довіри

19Не ставте себе вище Аллага! Воістину, я прийшов до вас із ясним доказом

20Я просив захисту в Господа мого та Господа вашого, щоб ви не каменували мене

21Якщо ви не вірите мені, то залиште мене!»

22Тож він покликав Господа свого: «Ці люди — грішники!»

23Вийди з Моїми рабами вночі. Воістину, вас будуть переслідувати

24Залиш море в спокої. Воістину, їхні війська будуть утоплені

25Скільки вони залишили садів і джерел

26посівів і благородних місць

27та благ, якими вони насолоджувались

28Ось так! Усе це Ми дарували в спадок іншим людям

29Не плакали за ними небо й земля, і не дали їм відстрочки

30Ми врятували синів Ісраїля від принизливої кари

31Фірауна. Воістину, вивищуючи себе, він був одним із порушників

32Володіючи знанням, Ми обрали їх з-посеред інших жителів світів![CDXIX]

33Ми дарували їм знамення, у яких містилося справжнє випробування

34Воістину, ці люди говорять:[CDXX]

35«Для нас буде лише одна смерть. Нас не воскресять

36Тож приведіть наших батьків, якщо ви говорите правду!»

37Кращі вони чи народ Тубба й ті, які жили раніше за них? Ми знищили їх. Воістину, вони були грішниками![CDXXI]

38Ми не створювали небес, землі й того, що поміж ними, заради розваги

39а Ми створили їх лише в істині; але більшість [людей] не знає

40Воістину, День Розсуду — строк, встановлений для всіх

41День, коли приятель нічим не допоможе приятелю; помічників не буде ні в кого

42окрім тих, над ким змилується Аллаг! Воістину, Він — Всемогутній, Милосердний

43Воістину, дерево заккум

44буде їжею для грішника

45і, наче олійний осад, кипітиме в черевах[CDXXII]

46так, як кипить окріп

47Схопіть його! Тягніть до середини пекла

48Скарайте його — лийте на голову окріп

49Скуштуй же цього! Адже ти — всемогутній, благородний![CDXXIII]

50Ось те, в чому ви сумнівались

51Воістину, богобоязливі опиняться у безпечному місці

52Серед садів та джерел

53одягнувшись у атлас і парчу, вони сидітимуть одне навпроти одного

54Ось так! Ми поєднаємо їх з чорноокими

55Вони проситимуть кожен плід, перебуваючи в безпеці

56Там вони вже не зазнають смерті — після того, як сталася перша смерть. Він врятує їх від пекельної кари

57за Своєю ласкою! Це і є великий успіх

58Ми полегшили його на твоїй мові, можливо, замисляться вони![CDXXIV]

59Зачекай же, адже чекають і вони