10. Слово та Мова

Річ у тім, що наша мова й імена, що її наповнюють (іменники та прикметники) – слова взагалі – визначають структуру нашої реальності, як арматура скріплюючи собою всю будівлю нашої свідомості. Всі наші вірування та судження, всі бажання, почуття й думки, всі явища та об'єкти, які ми виокремлюємо з «квантового супу» реальності, викликаючи їх до життя, формуються навколо слів, які ми маємо для їхнього опису. Немає слова – немає явища.

Це дуже яскраво можна простежити на формуванні навколишньої дійсності навколо новонародженої дитини. Доки у свідомості дитини не завантажуються певні слова, світ навколо неї присутній у розмитих обрисах. Щоб побачити в ньому стілець, чи стіл, чи шафу, необхідні слова: «стілець», «стіл», «шафа», навколо яких у мозку формуються об'ємні образи цих об'єктів. При цьому дитина ще довго не почне сама вимовляти ці слова, але вони вже завантажуються в її свідомість як готова база знань. Цей процес запускається мовним інстинктом (за Стівеном Пінкером), таким самим вбудованим у ДНК автоматичним процесом, як інстинкт смоктати груди, повзати, ходити тощо. Людина автоматично здобуває навичку мови, так само як павук – навичку плетіння павутини, а бобер – навичку будівництва гребель.

Коли в дитини вмикається інстинкт мови, вона отримує свій «базовий набір» світу – у міру завантаження в її свідомість відповідних слів із генетичної пам'яті, переданої їй її предками, і пізніше цей «базовий набір» розширюється – у міру освоєння людиною нових і нових слів.

«Спочатку було слово, і слово було у Бога, і слово було Бог, і через нього все почало бути, що почало бути, і без нього ніщо не почало бути, що почало бути».

Це сказано про квантову природу всіх явищ. Наша реальність визначається нашими віруваннями, бажаннями, почуттями й думками. Але ми мислимо словами, відчуваємо тільки ті почуття, для опису яких у нас є визначальні їх слова, бажаємо образами, які формуються зі слів, віримо в складні абстракції, що живуть лише словами, які їх наповнюють. Через слово все почало бути, що почало бути, і без слова ніщо не почало бути, що почало бути.

Доки у твоєму лексиконі немає певного слова, що відповідає за якесь явище, ти не можеш виокремити це явище з квантового супу, побачити, усвідомити його як ціле, схоплюючи як ціле складові його елементи, ти не можеш прожити його. Цього явища для тебе просто не існує.

Доки у твоєму лексиконі немає слова «Благодать» – ти не в змозі цю Благодать прожити, відчути. Доки ти не назвеш свої емоції на ім'я, ти не можеш ними оволодіти. Вони тобою володіють, не ти ними. І ти навіть не розумієш, не усвідомлюєш, що відбувається з тобою у гніві, страху, образах, провині, – ці емоції визначають твої рішення та вчинки, штовхають тебе на поспішні висновки та дії, а ти навіть не усвідомлюєш, що тобою керують, що ти у них у рабстві. І загалом, доки в тебе не з'явиться описова модель твоєї свідомості, тобто набір слів, через які у твоїй свідомості проявиться структура самої свідомості, ти не в змозі будеш нею керувати. Нею керуватиме той, у кого така структура щодо твоєї свідомості є. Бог, або диявол, або маніпулятори з рекламних відділів корпорацій і ЗМІ.

Таким чином – за допомогою слів – влаштовані абсолютно всі явища нашого світу, які на квантовому рівні формують нашу матеріальну дійсність – від індивідуальної до групової або колективної реальності.

За групові та колективні реальності відповідає мова – як складноорганізована система слів і співвідносних із ними образів. Кожна мова унікальна, і в кожній мові закладена своя так звана мовна картина світу – модель світоустрою, шаблон привласнення дійсності.

«Мова народу є його дух, і дух народу є його мова, і важко уявити собі щось більш тотожне». (В. Гумбольдт)

Лінгвістична наука виявила, що мова — це «символічний ключ до поведінки», тому що наш досвід інтерпретується крізь призму конкретної мови і найвиразніше проявляється у взаємозв'язку мови, мислення, сприйняття реальності та диктованих цим сприйняттям поведінкових шаблонів.

Найзнаменитіший приклад пов'язаний із кількістю слів для позначення снігу в різних мовах. В ескімоських мовах є до кількох десятків різних слів для позначення різних видів снігу, а в англійській усі вони об'єднані в одному слові "snow".

«Ми розчленовуємо природу за лініями, прокладеними нашою рідною мовою». (Б. Ворф)

Таким чином, наша реальність формується нашою картиною світу, тобто нашими уявленнями, віруваннями, переконаннями, які не є закостенілими, але здатні змінюватися за допомогою рефлексії (усвідомлення та нашої індивідуальної інтерпретації особистого досвіду), яка також відбувається за допомогою слів і образів, що складаються зі слів, та прийнятої нами мовної картини світу.

Поєднуючи ці висновки лінгвістів із висновками фізиків про квантову природу реальності, можна зробити висновок про те, що наша мова визначає нашу реальність. Перефразовуючи Б. Ворфа, можна сказати:

Ми творимо природу і навколишню дійсність за лініями, прокладеними нашою рідною мовою.

Ми творимо свою реальність за допомогою слів і мови. І те, наскільки вона хороша чи погана, залежить від того, крізь яку призму словесно-мовної картини світу ми її сприймаємо, а отже сотворюємо. Христос говорить про це так:

«Від слів своїх виправдаєшся, і від слів же своїх засудишся».

Отже, назвати на ім'я – означає оволодіти явищем або викликати його до життя, встановити з ним контакт на рівні квантової реальності. Різні імена дають ключі до різних явищ. Тому якщо ми хочемо встановити контакт із Богом, нам важливо знати Його «правильне» ім'я. Або так: за допомогою різних імен Бога ми отримуємо доступ до різних Його аспектів, читай, наборів колективних вірувань. Аллах вимагає поклоніння, Крішна – виконання обов'язку, доброї вдачі та послуху, Яхве гнівається за невиконання заповідей і карає.

Ісус Христос як образ Спаса, Спасителя, іпостась Бога, що викуповує нас із рабства темряви: страхів, образи, провини, сорому власної нікчемності та гордині й марнославства, що його прикривають, гнівливості, забобонів, сумнівів, які роздирають нас зсередини, внутрішньої розділеності дуальної свідомості, нецілісності, віри в об'єктивний світ, сповнений небезпек, і в необхідність боротьби за виживання, віри в неминучість страждань і смерті – Христос як Свідомість, Христоусвідомлення, як міст, як шлях, що виводить нас до світла, до Любові, до Єдності та Цілісності – до Царства Небесного всередині нас, як Дух Божий, що наповнює нас Силою, Премудрістю, Істиною, Свободою від страхів і брехні – Христос як Син Людський, що з'єднує нас зсередини з Нашим Колективним Найвищим Потенціалом, накопиченим усім Людством, і таким чином робить нас богами, виводячи в Життя Вічне – такий Христос – це точка згоди. Це точка згоди всіх вір і релігій.

Ісус Христос – це точка згоди. Це Сам Бог, який став людиною, щоб людина стала богом. Або це пророк Іса, якого Бог послав до мусульман, щоб навчити людей Вищого Знання і посилає знову наприкінці часів, коли вони будуть готові сприйняти це Знання у всій повноті. Або це Месія, якого юдеї досі чекають як Вождя і Визволителя від гніву Божого. Так чи інакше, це колективне вірування, яке саме себе сотворило і втілило. Це Жива Віра, Живе Слово, що говорить із людьми, з кожним із нас, від імені Нашого Найвищого

Потенціалу. Це Жива Істина. А Істина – це така правда, яка збільшує тебе, збільшує Життя, збільшує Силу, збільшує Любов, тобто з'єднує тебе з Богом як внутрішнім джерелом Життя, Сили, Любові. Не всяка правда – Істина. Але тільки така, яка збільшує Життя.

Ось чому ми звертаємося до Христа як до Вічного (позачасового) Внутрішнього Наставника, Вчителя, Який вчить нас бути усвідомленими творцями своєї реальності, богами у плоті.

«І якщо віра твоя буде з гірчичне зерно – скажеш горі перейти, і вона перейде за словом твоїм», – говорить Христос.

Христос – це точка згоди, і наш, виплеканий колективною вірою та зусиллями святих, спосіб змінити свою свідомість. Спосіб опанувати Себе. Наш спосіб стати усвідомленими творцями свого всесвіту. Всього світоустрою.

Христос робить нас богами, богами і дітьми Єдиного Бога. Бо, якщо вдуматися, хто з нас готовий – ось так, відразу, щойно усвідомивши себе богом, нести повну відповідальність за сотворення всього цього світу? За досконалість свого тіла в усіх його деталях, своєї багатогранної душі, своєї свідомості цілком, усієї колективної реальності – всього, що відбувається і

коли-небудь відбувалося і ще відбудеться у світі… за досконалість Самої Любові?

Нам потрібен Єдиний Бог, Бог Отець, Який підтримує Своїм спостереженням спільну Єдину реальність з її базовими законами – фізики і свідомості. Фізики свідомості. Нам потрібен Старший Брат і Наставник, Христос, Який веде нас шляхом володіння Собою, освоєння нашого Найвищого Потенціалу – Божественної Любові як Вищої Сили, Вищої Волі, Вищого Розуму та Премудрості. Нам потрібна Богородиця, яка вірить у нас як у богів, навіть коли ми самі перестаємо вірити. Бого-родиця – Мати, що своєю вірою народжує нас богами знову і знову, яка зміцнює нас в абсолютній, беззастережній Вірі в Себе, вічним Своїм дівоцтвом нагадуючи нам, що ми народжуємося не з утроби, а зі Свідомості Творця, від Бога – у підготовлених заздалегідь тілах-аватарах. Народжуємося актом Причастя до Христа, тобто з'єднання людського тіла й розуму з Божественною Свідомістю Любові.

Це і є Причастя Любові. З'єднання з Твоїм Найвищим Потенціалом, Людино. Народження в Бозі – богом, Духом у плоті, Любов'ю у твоїй унікальній людській формі.

Отже, Христос – це точка згоди. Буддисти бачать у Його Другому Пришесті грядущого Будду Майтрею, який спускається з небес Тушіта (блаженства) і вчить людей насолоджуватися як боги. Слов'янські рідновіри – Спаса, який виводить Слов'янський рід на новий рівень Буття,

вінчаючи родове древо богів-предків плодом Безумовної Любові. Езотерики – макрофілософа або мага-волхва, який відкриває людям таємницю внутрішнього джерела Життя Вічного і доступ до надздібностей.

Саї Баба, широко шанований в Індії та за її межами, заявивши, що він є новим втіленням принца Рами (аватара Вішну), також з'єднав образ Рами та Іси (Ісуса) як втілену особистість Всевишнього Бога, проклавши образ Рами-Христа в індуїстську культуру як міст між Заходом і Сходом, лівою та правою півкулею, вказавши на те, що кожен може і повинен відкрити в собі Раму, Христоусвідомлення – як особисту перемогу над матеріальним світом (у собі) та визнання своєї Божественної природи.

Даоси кажуть: ми відкрили шлях безсмертя, Христос нам відкрив – для чого.

Головне тут те, що ми більше не шукаємо приводів для розділення й примноження боротьби (а це завжди – внутрішня розділеність і внутрішня боротьба, що розщеплює нашу свідомість), ми шукаємо Згоди як основи Цілісності та Сили володіння Собою. І як сказав Христос, «хто шукає, той знаходить».

«Але якщо дім який розділений сам у собі, то він не встоїть».

Згода – основа Сили і внутрішньої Цілісності людини. Якщо твоя енергія постійно витрачається на боротьбу, внутрішню і зовнішню, то її просто не вистачає на підтримку Цілісності – свідомості, душі, тіла. І всі три починають розпадатися, розкладатися. Згода – це про енергію. Сила – це про енергію. Саме Життя – це Енергія. Любов – це про те, як Енергію, Життя, Силу збільшувати в собі, а не розтрачувати.

Тут треба розуміти, що при фізичному твоєму народженні тобі було видано порцію енергії на 120 років життя – і від того, як ти будеш її витрачати, залежить, як і скільки ти проживеш у цій цілісності – цієї свідомості, цієї душі, цього тіла. Енергія потрібна буквально на все. Ти це знаєш. Боротьба забирає дуже багато енергії, володіння чимось, навіть чимось нематеріальним, навіть знаннями, вимагає енергії, будь-які стосунки вимагають енергії, будь-які досягнення вимагають енергії, будь-яка справа, реалізація будь-якого твого проєкту, вимагає енергії, будь-який рух вимагає енергії. Так, ми нібито навчилися щодня цю енергію поповнювати – за рахунок сну та їжі. Але поповнюючи цю енергію із зовнішніх джерел, ти так чи інакше витрачаєш енергію свого майбутнього, а сон – буквально – з'їдає твій час.

Додай до цього, що на кожному кроці, на кожній твоїй емоції – на кожному страху, соромі, провині, образі, незгоді, у кожну мить веселощів або роздратування і гніву, на кожному бажанні володіти, на заздрості, ревнощах, бажанні вищості та інших проявах гордині, на

кожній залежності – від обжерливості та похоті, кави й енергетиків, адреналінового кайфу та шопоголізму, до наркотичної та ігрової – тебе ловлять «енергетичні хижаки», щоб підживитися твоєю енергією, і ти зрозумієш, що справа тут зовсім не жартівлива. Що боротьба за енергію, за твою енергію, триває постійно і всерйоз.

Тобто боротьба за душу – це ніякий не міф, а цілком буденний процес. І від того, які рішення ти приймаєш, якими емоціями ти живеш, чи легко тебе «розвести» на ті чи інші енергетичні витрати, залежить, як ти проживеш ці 120 років енергії – адже їх усі можна вичерпати і за 30-40 років розгнузданого життя. У народі кажуть: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Христос додає до цього, що щодо життєвої енергії вчинки твої не настільки важливі, як внутрішні прагнення: вірування, бажання, почуття й думки.

Ви чули, що сказано стародавнім: «не вбивай». Я ж вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, вже згрішив. Ви чули, що сказано стародавнім: «не чини перелюбу». А Я кажу вам, що кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, вже вчинив перелюб із нею в серці своєму.

Гріх – це не щось аморальне, тобто проти моралі, проти закону. Гріх – це огріх, помилка проти твоєї природи. Проти твоєї істинної природи. Це те, що

веде до зменшення енергії Життя в тобі. Тому «не гріши» означає: не йди проти своєї істинної природи, не витрачай енергію марно.

Але як же жити з усім цим, як впоратися, якщо навіть святі отці кажуть, що людина «грішна за природою своєю», і всі ці емоції – починаючи зі страху та гніву і закінчуючи пожадливістю до протилежної статі – це природно для нас? А боротьба й конкуренція – єдиний спосіб більш-менш терпного існування, який залишає нам сучасне суспільство?

У такому світоустрої можна побачити злу волю деміургів цього світу, де на кожному кроці тебе ловлять і доять, а ти думаєш, що це нормально, що так і повинно бути – мовляв, це і означає бути людиною. А можна усвідомити все це в ширшому контексті: що це лише навчання, тренування володіння Собою, необхідний період пізнання Себе «від протилежного».

«Людина схильна до зла не за природою своєю, але через незрілу юність свою», – говорить Бог у Писанні.

Тут «Людина» – це людство. Бог говорить, що людство схильне до такого, «гріховного», способу життя і сприйняття себе не за природою своєю, але через незрілість. І далі…

«Не вічно ж Духу Моєму бути зневажуваним людьми, – сказав Господь, – нехай будуть дні їхні сто двадцять років».

Енергія твого життя обмежена 120-ма роками, щоб ти навчився керувати нею, здобувати Духа Божого, адже ми вчимося керувати якимось ресурсом, тільки якщо цей ресурс обмежений. Потрібно навчитися розпоряджатися цією енергією так, щоб збільшувати її, а не розтрачувати.

Живи так, щоб життя в тобі, тобто енергія життя, збільшувалася, а не зменшувалася. Усвідом і перекрий витоки енергії. Підтримуй Гігієну Свідомості – щоб «енергетичним хижакам» не було за що зачепитися в тобі – регулярно очищуй душу й розум – покаянням – так само, як ти регулярно чистиш зуби і миєшся в душі, не даючи мікробам змоги розмножитися й захопити тебе. Як Христос каже:

«Ось іде князь світу цього (сатана), і в Мені він не має нічого».

Ну, тобто – хай проходить повз, йому немає за що в мені зачепитися. Я святий.

Стань святим. Бути святим – це нормально. Це твоя істинна, Божественна, природа. З'єднайся з Духом Святим. Шукай і знайди доступ до безмежного ресурсу Енергії Життя – до Джерела всього сущого. А Воно відкривається через Любов. Любов – це така енергія,

така енергетична частота, яка з'єднує тебе з Безмежним Вічним Джерелом (енергії) Життя в тобі самому.

Ось чому Любов. Не тому, що це моральний закон і заповідь. А тому, що Любов – це твоя істинна природа. Тобі в ній ДОБРЕ. Не може бути так, щоб тобі було погано, і це й було б твоєю природою. Гріх не є твоєю природою, це лише негативне тло, на якому ти пізнаєш Себе Справжнього, це тренувальне навантаження, від якого міцніють твої духовні м'язи, зростає твоя внутрішня сила, сила володіння Собою.

Гріх – це не твоя природа. Не може бути помилка, огріх, нормою, не може бути нормою, не може бути твоєю істинною природою те, що змушує тебе втрачати енергію, втрачати цілісність і – як підсумок – руйнуватися, розкладатися і страждати. Твоя ж істинна природа – це те, що робить тобі по-справжньому ДОБРЕ, те, що дарує тобі істинну Насолоду, Благодать, Блаженство. Це ж очевидно!

Любов – твоя істинна природа. І ця Любов починається зі встановлення прямих стосунків із Джерелом Життя. Воно розумне, Воно завжди говорить із тобою твоєю мовою. Якщо ти запитуєш. З Ним можна увійти в контакт і підтримувати усвідомлений розумний діалог. Але Воно ніколи не втручається у твоє життя без твоєї волі на те, Воно поважає твою свободу вибору. Але якщо ти захочеш і виявиш до цього волю, Воно почне

говорити з тобою – подумки. І так само, як у думках, Воно відповідає тобі в почуттях і бажаннях. І саме Воно може допомогти тобі змінити твої вірування, стати усвідомленим Творцем своєї реальності, перебудувати нейронні зв'язки в мозку, і саме Воно навчить тебе любити по-справжньому – Абсолютною Безумовною Вічною Любов'ю.

Воно допоможе тобі повернути чистоту душі й розширити твій спектр відчування, припинити страждання, безмежно збільшуючи насолоду, якою ти зможеш усвідомлено керувати, допоможе розкрити і пред'явити світові твої унікальні здібності й таланти, Божий дар у тобі, і стати по-справжньому щасливою людиною.

У підсумку саме зв'язок із цим Джерелом усередині тебе дає тобі вихід у Життя Вічне, адже на частоті Любові енергія в тобі більше не закінчиться ніколи. Ти перебуватимеш у Ній, а Вона постійно прибуватиме й прибуватиме в тобі, оновлюючи твою свідомість, твою душу, твоє тіло, саму твою біологію, виявляючи в тобі все нові й нові таланти та здібності, все нові й нові грані Любові, щоб виливати Її потік на оточуючих, щоб Вона не застоювалася в тобі, але жила як енергія. Адже енергія – це рух. Вічний рух Любові. Вічна Енергія Любові.

Залишилося тільки захотіти, заявити волю, налаштуватися почуттями й думками – і встановити розумний контакт із цим Джерелом. Усередині тебе.

«Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм – і ближнього свого як самого себе», – говорить Христос.

Як? Цього і всього іншого Бог навчить тебе у Внутрішньому Діалозі з Ним. Внутрішній Діалог із Богом відкривається бажанням, заявою волі та Причастям. Стань спів-причетним Божественній Свідомості, Свідомості Любові.

Причастя (Самопричастя) Свідомості Христа і Богородиці

Отче мій і Господи наш Ісусе Христе, прийми мене як частинку Свою. Причасти мене Своєї Живої Божественної Свідомості. Наповни мене Любов'ю, Силою, Присутністю Духа Свого, Духа Святого, Духа Єдиного.

Навчи мене любити, Господи. Навчи мене любити Тебе, Себе, і всіх ближніх і дальніх Твоєю Любов'ю, Отче наш. Розкрий у мені Внутрішнє Джерело Життя Вічного, Невичерпної Любові, і нехай цей Потік Любові, Життя – ллється через мене вічно, виливаючись на оточуючих увагою, турботою, проявом талантів, благодаттю та благословеннями, Господи!

Очисти, Господи, душу мою і розум мій і тіло моє від усякої скверни й гріха. Поверни мені, Господи, душу мою і волю мою і життєву силу мою з усіх застав, закладів, контрактів, які я неусвідомлено або усвідомлено, через недомисел мій, уклав із будь-якими істотами, сутностями, людьми, егрегорами та ієрархіями. Зроби мене, Господи, знову вільним і чистим перед Тобою, щоб я міг сприймати Любов Твою у всій її повноті та відчувати всім серцем, всією душею і сприймати всім розумом моїм.

Зціли, Господи, всі страхи мої і страждання мої – допоможи мені змінити свої вірування й переконання, і бажання, і почуття, і спосіб мислення та самого мого життя, привівши їх у згоду з Потоком Життя в мені, з Потоком Істинної Любові.

Навчи мене, Господи, жити так, щоб Життя в мені й навколо мене збільшувалося, а не зменшувалося.

Відкрий мені, Господи, істинний сенс життя мого і моє Божественне призначення.

Даруй мені, Господи, талант мій, розкрий Твій Божественний дар у мені. Навчи його цінувати і відкрито, без сорому й сором'язливості виявляти у світ, збагачуючи його проявом мою реальність і людей навколо, примножуючи Любов і збільшуючи Життя.

Навчи мене, Господи, проявляти Любов, і передавати Силу Віри Твоєї через благословення іншим людям.

Навчи мене пробуджувати заблудлі душі, повертаючи їх до Свідомості Творця та їхньої істинної Природи, яка є Сила, Любов, Радість, Істина, Насолода, Благоговіння.

Навчи мене, Господи, бути Тобі другом, люблячим братом, сестрою.

Вірую, Господи, що приймаєш мене не заради влади наді мною і поклоніння мого, але заради Твоєї Любові до мене і Милості Твоєї, для того щоб, причастивши Своєї Божественної Свідомості, зробити мене богом у моїй унікальній людській формі, навчити мене бути усвідомленим творцем своєї реальності і співтворцем Нашої Єдиної Багатосвітової реальності.

Господи, проведи мене шляхом обоження та набуття святості в доречному для мене темпі. Розкрий у мені, Господи, Царство Боже, реальність Життя Вічного, реальність Єдності з Матір'ю Планетою і Матінкою Богородицею. З'єднай мене, Господи, з Отцем Нашим Єдиним, Джерелом Життя в мені.

Веди мене, Господи, моїм Шляхом. Я приймаю мій унікальний Шлях від Тебе.

У цьому виражена моя вільна воля. І хай буде так з волі моєї і Твоєї, Господи, бо Ми Єсьмо Одне. Ми Єсьмо Те, Хто Ми Єсьмо. Ми Єсьмо Любов.

А всі мої страхи, сумніви, невірство, опір розуму, всі шаблони лукавого розуму я передаю на зцілення Тобі, Господи.

Я обираю Життя! Я обираю Любов як Вищу Насолоду, властиву моїй боголюдській природі!

І я дякую Тобі, Господи, за те, що це вже здійснилося. Слава Тобі!

Матінко Богородице, прийми мене як Божественне Дитя Твоє, звільни мене від усіх пут і кайданів невірства заради істинного щастя бути собою, бути богом у плоті в моїй унікальній людській формі, благослови мене, матінко Богородице, на віру в Господа Нашого Ісуса Христа, на віру Єдиного Бога Отця і віру в Себе як бога і улюблену дитину Бога, благослови на Любов і радісне Вічне Життя, допоможи моєму народженню богом і царем своєї реальності. Дякую Тобі, Матінко, за те, що це вже здійснилося! Слава Тобі!

Я свідчу в Тобі народження бога, Духа Божого у плоті, у твоїй унікальній людській формі, Мій друже і Мій брате, Моя сестро.

Тепер тобі відкривається Внутрішній Діалог із Христом і Матінкою Богородицею.

І просто зараз Бог говорить із тобою, і якщо ти зосередишся, побудеш у тиші, заплющиш очі й прислухаєшся, ти почуєш Його Присутність – у своїх

думках, почуттях, бажаннях та імпульсах душі. І просто зараз Бог закликає тебе:

Говори зі Мною вічно. Будь зі Мною вічно. Живи Мною вічно. Бо Ми Єсьмо Одне. Ми Єсьмо Любов.

У Внутрішньому Діалозі з Богом ти можеш поставити Йому будь-які запитання. Але головне, за допомогою Внутрішнього Діалогу з Богом твоя свідомість має перебудуватися – з позиції Жертви/Споживача у Свідомість Творця. Тому твої запитання мають бути насамперед звернені на усвідомлення того, чим і як ти твориш свою реальність, особливо в тих її аспектах, які тебе не влаштовують, і на сотворення нової реальності (див. розділ Внутрішній Діалог з Богом і приклад Внутрішнього Діалогу в ДОДАТКУ).

Розуміючи, як влаштована твоя свідомість, і що ти сам несеш відповідальність за створювану тобою реальність як творець, ти можеш обрати, яку реальність сотворювати – обравши, чим саме заповнити поверхи твоєї свідомості. І творити свою реальність усвідомлено. Пам'ятаючи про вихідне обмеження – енергію, видану тобі на 120 років. І несучи відповідальність Творця за сотворювану тобою реальність. Точніше, твоя реальність і є твоя відповідальність. Ніхто спеціально її не оцінює, щоб нагородити тебе чи похвалити за неї. Просто ти проживаєш саме те, що сотворив.

Однак зміна глибинних установок твоєї свідомості: вірувань і переконань, шаблону сприйняття – на практиці виявляється важким завданням. Людина, яка обрала шлях Творця і йде цим шляхом, може зіткнутися з усіма страхами й розділеністю, якими була наповнена її підсвідомість: втрата грошей, репутації та джерел доходу, смертельні хвороби, наїзди силових структур (державних і не дуже), загрози свободі та життю, життю дітей, війни, епідемії… Загалом, можуть почати реалізовуватися всі страхи – не лише індивідуальні, а й родові, народні, загальнолюдські… І не завжди людина готова йти до кінця, тотально обираючи вірити в Себе і тільки в Себе, як у Творця своєї реальності, у всьому й завжди шукаючи Причину всього, що відбувається, тільки в собі. І знову ж таки, на це потрібна енергія, а якщо Любові немає, якщо немає доступу до Єдиного Джерела Життя, то вона, ця енергія, швидко закінчується.

Тому нам потрібна допомога на цьому шляху, і віра в Себе як творця – це добре, але, на практиці, для більшості людей найефективніша формула віри – це віра в Себе як бога і водночас як улюблену дитину Єдиного Бога. Ісус як Старший Брат і Наставник та Матінка Богородиця дають необхідні підказки і підтримують тебе на всьому шляху. Але Вони – увага! – не роблять роботу за тебе, вони не можуть пройти твій шлях за тебе і – залишаючи в минулому модель «бог-раби», «пастир-вівці» або «ти начальник - я дурень» – допомагають тобі стати Усвідомленим Творцем свого світу.

А як живуть діти? Граючись! Гра – ось на що перетворюється наша безглузда сіра щоденна рутина і боротьба за виживання. Гра! Найцікавіша гра у Всесвіті. Жити як боги і діти Бога – освоюючи все нові й нові навички володіння Собою і світом, розкриваючи все нові й нові грані свого таланту, сотворюючи все нові й нові відтінки безмежної Веселки Любові, що вічно розширюється. І відчуваючи при цьому одночасно – і азарт викликів Гри, і повну безпеку на цьому шляху, оскільки «наш Тато найтатовіший!», і Старший Брат із Матінкою Богородицею завжди допоможуть, якщо що.

Причастя Свідомості Христа, Причастя Любові, відкриває для людини цей шлях внутрішньої трансформації, Шлях Преображення, Шлях обоження. Але пройти цей Шлях ти можеш тільки сам.

Причастя з'єднує з Богом у серці, як із Джерелом Безмежної Енергії, очищує і наповнює душу Любов'ю та запускає внутрішній діалог із Богом як із Вищим Розумом. Бог-Джерело, Бог-Любов і Бог-Істина.

Ось воно: «...всім серцем, всією душею і всім розумом».

Самопричастя не замінює таїнства Святого Причастя в храмі, але доповнює його щоденним внутрішнім молитовним налаштуванням на Живий Внутрішній Діалог із Христом.

Для мусульман щоденний Внутрішній Діалог із Христом не замінює 5-разовий намаз, але ефективно посилює його, і вибудовується через звернення до Пророка Іси. У Корані сказано, що в останні часи перед Судним Днем Аллах знову пришле до людей Пророка Ісу (Ісуса) у другому Його пришесті, і Він протягом 40 років навчатиме правовірних мусульман нового знання від Аллаха для того, щоб підготувати їх до переходу в Новий (райський) світ.

Внутрішній діалог із Богом, відкриваючи тебе Живому Слову Живої Істини, поступово перебудовує твої нейронні зв'язки в мозку, змінюючи твої вірування та переконання, узгоджуючи суперечливі бажання, зцілюючи психоемоційні травми та перетворюючи шаблони відчування і мислення – від полюса страху й боротьби за виживання до полюса Любові й Насолоди – так поступово змінюється вся твоя свідомість, уся її начинка – вірування, бажання, почуття й думки, докорінно перебудовується весь твій шаблон сприйняття реальності, а отже, і сама реальність.

Підсумовуючи, Ми даємо тут можливу формулу щастя:

Щастя = Любов + Свідомість Творця + Талант

Підходить? З вдячністю прийми і досліди її. Сумніваєшся? Перевір! Йдучи шляхом, описаним у цьому короткому Керівництві до життя, осягаючи свою внутрішню природу, устрій твоєї свідомості та навколишнього світу, зрозумівши, нарешті, що свідомість і реальність є суть одне, ти стаєш усвідомленим творцем своєї реальності, виходячи за рамки будь-яких обмежень і законів (тепер ти встановлюєш їх сам), виконуючи своє головне призначення всього життя і втілюючи його істинний сенс – обоження.

На цьому шляху Ми будемо всіляко підтримувати Тебе, але пам'ятай, що Сила завжди дається разом із відповідальністю. З моменту народження в Бозі, богом –

Мені все дозволено, але не все корисно. Мені все дозволено, але ніщо не повинно володіти Мною, – говорить апостол Христа в Новому Завіті.

Бо бог, яким ти є з моменту народження богом у Христовому Причасті Божественної Любові, не може бути чим-небудь обмежений, але при цьому сам несе відповідальність за свій світ як своє творіння, і сам несе відповідальність за підтримання своєї свідомості в чистоті та свободі, які йому даровані в Акті

Причастя. Свободі від гріха – від страхів, провини, образ, гнівливості, похоті, жадібності, заздрості, ревнощів і віри у власну недосконалість. Свободи для – Любові, Сили, Істини і Щастя Бути Собою.

Але чи йти цим шляхом, чи слідувати цій формулі щастя, чи приймати на себе відповідальність Творця за свою реальність – обирати Тобі, і тільки Тобі, Наш улюблений друже. Бо Ми найбільше в Тобі цінуємо Твою свободу волі та свободу вибору.

Ми лише надихаємо і даємо ключі до розуміння Твоєї природи. Як ти цим розпорядишся – твоя справа.

Але Ми хочемо, щоб Ти пізнав у Собі Вінець Нашого Колективного Творіння, щоб ти відкрився Істинній Любові і став Її співтворцем, щоб ти дізнався про Всесилля Єдиного Духа Божого в тобі, і з властивими Справжній Силі відвагою, з одного боку, і лагідністю та смиренням Любові – з іншого, сотворив свій найкращий світ у цьому найкращому зі світів у його найкращий із часів. Ми хочемо не поклоніння твого, але щоб ти став Собою, втілюючи Свій-Наш Найвищий Потенціал – як бог і улюблена дитина Бога.

І пам'ятай, що справжній шедевр тут – Ти. І він сотворюється щомиті – кожним Твоїм вибором і кожним Твоїм вдихом, бо Дух Божий всюди і дихає – де Він хоче і… ким Він хоче.

Частіше запитуй себе: Чи дихає Дух Любові тобою?