КНИГА ПРОРОКА ЗАХАРІЇ 7 · Заклик до правосуддя й милосердя

1Четвертого року царя Дарія, четвертого дня дев'ятого місяця, Кіслева, було слово БОГА до Захарії —

2коли Бет-Ел-Сарецер і Реґем-Мелех та люди його послали благати милості БОГА,

3[і] звернутися з цим питанням до священників Дому БОГА та до пророків: «Чи плакати мені й стримуватися п'ятого місяця, як чинив я всі ці роки?»

4Тоді було до мене слово БОГА Саваота:

5Скажи всьому народові землі та священникам: Коли ви постили і ридали в п'ятому та сьомому місяцях усі ці сімдесят років, хіба ж для мене ви постили?

6А коли ви їсте і п'єте, хіба не ви самі їсте, і хіба не ви самі п'єте?

7Ось слова, які БОГ проголосив через давніх пророків, коли Єрусалим і міста навколо нього були заселені й спокійні, коли Неґев та Шефела були заселені.

8І продовжилося слово БОГА до Захарії:

9Так сказав БОГ Саваот: Чиніть справедливий суд; чиніть милосердно та співчутливо один з одним.

10Не утискайте вдови, сироти, чужинця та бідного; і не замишляйте зла один проти одного. —

11Та вони відмовилися зважати. Вони обернули вперту спину і заткнули вуха, щоб не чути.

12Вони зробили серця свої твердими, мов кремінь, аби не чути навчання й умовляння, які БОГ Саваот послав Своїм духом через давніх пророків; і вийшов страшний гнів від БОГА Саваота.

13І подібно до того, як кликали їх, а вони не слухали, «Так, — сказав БОГ Саваот, — нехай кличуть, а Я слухати не буду».

14Я розсіяв їх серед усіх тих народів, яких вони не знали, і земля по них залишилася спустошеною, без нікого, хто приходив би й відходив. Вони обернули розкішний край на спустошення.