ПІСНЯ ПІСЕНЬ 8 · Туга за коханим

1О, якби ти був мені братом,Немов ссав ти груди матері моєї:Тоді б я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала тебе,І ніхто б мене не зневажав.

2Я повела б тебе, я привела б тебеДо дому матері моєї,Тієї, що вчила мене —Я напоїла б тебе пряним вином,Соком моїх гранатів.

3Лівиця його була під головою моєю,Правиця його пестила мене.

4Заклинаю вас, о дочки Єрусалима:Не будіть і не збуджуйте Кохання, доки йому завгодно!

5Хто це виходить із пустелі,Спершись на свого коханого?Під яблунею розбудила я тебе;Саме там зачала тебе мати твоя,Там та, що породила тебе, зачала тебе.

6Нехай буду я печаттю на твоєму серці,Немов печать на твоїй руці. Бо кохання люте, як смерть,Пристрасть могутня, як Шеол;Стріли її — стріли вогняні,Палаюче полум'я.

7Великі води не здатні згасити кохання,Ані ріки не затоплять його.Якби хто віддав за кохання все багатство дому свого,Був би він геть висміяний і зневажений.

8«Є в нас маленька сестра,У якої груди ще не розвинулися.Що нам робити для нашої сестри,Коли за неї почнуть змовлятися?

9Якщо вона — стіна,Ми збудуємо на ній срібні зубці;Якщо вона — двері,Ми обкладемо їх кедром».

10Я — стіна,І груди мої — мов башти.Тому стала я в очах йогоЯк та, що знаходить благовоління.

11Виноградник був у СоломонаУ Ваал-Гамоні.Мусив він поставити сторожів у винограднику:Кожен віддав би за плід йогоТисячу срібняків.

12Мій власний виноградник — у мене самого:Нехай буде тобі тисяча, о Соломоне,А сторожам плоду — двісті!

13О ти, що баришся в саду,Коханий прислухається;Дай мені почути твій голос.

14“Поспішай, мій любий,Прудкий, немов сарна чи молодий олень,До пагорбів прянощів!”