ПІСНЯ ПІСЕНЬ 7 · Захоплення нареченого

1Вернися, вернися, о дівице Шулему! Вернися, вернися, щоб ми споглядали тебе. «Чому дивитиметесь ви на Шуламітку в танці Маханаїмському?»

2Які прекрасні ноги твої в сандалях, о дочко вельмож! Округлість стегон твоїх — немов оздоби, витвір рук майстра.

3Лоно твоє — мов чаша округла, нехай не забракне в ній змішаного вина! Живіт твій — мов сніп пшениці, оточений ліліями.

4Перса твої — мов двоє сарнят, близнята газелі.

5Шия твоя — мов вежа зі слонової кості, очі твої — мов стави в Хешбоні при брамі Бат-раббім, ніс твій — немов вежа Ливанська, звернена до Дамаска.

6Голова на тобі — мов багряна вовна, як варіант форми karmil: пор. 2 Хрон. 2.6, 13; 3.14. Коси голови твоєї — мов пурпур — Цар полонений кучерями.

7Яка ти прекрасна, яка ти чарівна! О Любове, з усім своїм захопленням!

8Стан твій подібний до пальми, а перса твої — до грон винограду.

9Я сказав: Піднімуся я на пальму, схоплюся за віття її; нехай же перса твої будуть мов грона виноградні, а дихання твоє — мов пахощі яблук,

10І уста твої — немов вино найдобірніше. «Нехай тече воно до любого мого, немов молоде вино, що струменіє крізь уста сплячих».

11Я належу любому моєму, і до мене звернене жадання його.

12Ходи, мій любий, вийдімо в поле; переночуймо серед кущів хни.

13Ходімо рано до виноградників; погляньмо, чи зацвів виноград, чи розпустилися пуп’янки його, чи цвітуть гранатові яблука. Там я віддам тобі кохання моє.

14Мандрагори віддають свій аромат, і біля дверей наших — усі добірні плоди; і нові, і давні зберегла я, любий мій, для тебе.