ПІСНЯ ПІСЕНЬ 5 · Наречена та її коханий

1Я прийшов до мого саду,Моя власна, моя наречена;Я зібрав мою мирру й пахощі,З'їв мій мед і стільники мої,Випив моє вино і моє молоко.Їжте, закохані, і пийте:Пийте досхочу любові!

2Я спала,Але серце моє пильнувало.Чути, мій любий стукає:«Впусти мене, моя власна,Моя мила, моя бездоганна голубко!Бо голова моя змочена росою,Мої кучері — нічною вологою».

3Я скинула одяг свій —Чи мала знову вдягати його?Я обмила ноги мої —Чи мала знову бруднити їх?

4Мій любий відвів руку від засува, І серце моє зворушилося за ним.).

5Я встала, щоб впустити мого любого;З рук моїх капала мирра —З пальців моїх, плинна мирра —На ручки засува.

6Я відчинила двері для мого любого,Але мій любий обернувся і пішов.Я знемогла від слів його. Я шукала, та не знайшла його;Я кликала, та він не відповів.

7Зустріли мене сторожі,Обходячи місто —Вони били мене, вони ранили мене.Охоронці мурівЗдерли з мене моє покривало.

8Заклинаю вас, о дочки єрусалимські!Якщо зустрінете мого любого, скажіть йому це:Що я знемагаю від любові.

9Чим твій любий кращий за іншого, о найпрекрасніша з жінок?Чим твій любий кращий за іншого, Що ти так заклинаєш нас?

10Мій любий білолиций і рум'яний,Визначніший з-поміж десяти тисяч.

11Голова його — чистісіньке золото,Кучері його хвилястіІ чорні, як ворон.

12Очі його — немов голубиБіля водних потоків,Омиті в молоці,Що сидять над повноводним плесом.

13Щоки його — немов квітники пахощів,Пагорби запашніГуби його — мов лілеї;Вони точать плинну мирру.

14Руки його — золоті жезли,Усаджені берилом;Тіло його — плита зі слонової кістки,Прикрашена сапфірами.

15Його ноги — мов мармурові стовпиПоставлені на підніжки з щирого золота.Він величний, як Ливан,Ставний, як кедри.

16Уста його солодкіІ весь він жаданий.Такий мій коханий,Такий мій любий,О діви Єрусалима!