ПІСНЯ ПІСЕНЬ 2 · Захоплення нареченої

1Я — троянда Шарону, Лілея долин.

2Як лілея між терням, Так люба моя між дівами.

3Як яблуня між лісовими деревами, Так мій коханий серед юнаків. У тіні його насолоджуюся сидіти, І плід його солодкий для моїх уст.

4Він привів мене до дому бенкету, І стяг його наді мною — любов.

5«Підкріпіть мене коржами з родзинок, Освіжіть мене яблуками, Бо я знемагаю від кохання».

6Його ліва рука під моєю головою, А правиця обіймає мене.

7Заклинаю вас, о дочки єрусалимські, Газелями чи польовими ланями: Не будіть і не збуджуйте Кохання, доки воно саме не забажає!

8Ось голос мого любого! Ось він іде, Скачучи по горах, Стрибаючи по пагорбах.

9Мій коханий схожий на газель Чи на молодого оленя. Ось він стоїть за нашим муром, Зазирає у вікно, Дивиться крізь ґрати.

10Мій коханий заговорив і промовив до мене: «Вставай, моя люба; Прекрасна моя, ходи зі мною!

11Бо ось зима минула, Дощі скінчилися й відійшли.

12Квіти з'явилися на землі, Час підрізування настав; Голос горлиці Чути в нашій землі.

13Смоківниця дозріває зеленими смоквами, І виноградні лози у цвіту виливають пахощі. Вставай, моя люба; Прекрасна моя, ходи зі мною!

14«О голубко моя в ущелинах скелі, У схованці урвища, Дай мені побачити лице твоє, Дай мені почути голос твій; Бо голос твій солодкий, І обличчя твоє прекрасне».

15Упіймайте нам лисиць, Малих лисиць, Що нищать виноградники, — Бо наш виноград у цвіту.

16Мій коханий належить мені, А я належу йому, Тому, хто пасе отару серед лілей.

17Коли день повіє лагідно І тіні втечуть, Вирушай, мій коханий, Прудкий, мов газель Або молодий олень, До пагорбів пахощів!, непевного значення; 8.14 читає бесамім «пахощі».