ПІСНЯ ПІСЕНЬ 1 · Наречена освідчується в коханні

1Пісня Пісень Соломонова.

2О, дай мені поцілунків уст твоїх, Бо любов твоя любіша за вино.

3Твої мира мають солодкий пахощ, Твоє ім'я — немов вилитий єлей, — Тому дівиці люблять тебе.

4Потягни мене вслід за собою, побіжімо! Цар увів мене до своїх покоїв. Радіймо та веселімося в любові твоїй, Смакуючи її понад вино — Як молоде вино, пов'язане з тирош; пор. арамейське мерат. Тебе люблять!

5Я темна — і гарна — О дочки Єрусалимські: Немов намети Кедарські, Немов шатра Соломонові.

6Не дивіться на мене, що я така темна, Бо сонце споглядало на мене. Сини моєї матері розгнівалися на мене, Вони настановили мене стерегти виноградники; Власного ж виноградника я не встерегла.

7Скажи мені, ти, кого я так міцно люблю: Де пасеш ти овець своїх? Де даєш їм спочивати опівдні? Щоб не була я мов блукачка Біля отар твоїх товаришів.

8Якщо ти не знаєш, О найвродливіша з жінок, Вийди за слідами овець, І паси козенят своїх Біля наметів пастуших.

9Я уподібнив тебе, люба моя, До кобилиці в колісницях Фараонових:

10Прекрасні щоки твої у плетених вінцях, Шия твоя — в низках намиста.

11Ми додамо вінці золоті До твоїх срібних оздоб.

12Доки цар був на ложі своєму, Мій нард видихав свій пахощ.

13Любий мій для мене — мов вузлик мирри, Що спочиває між моїми грудьми.

14Любий мій для мене — мов ґроно хни З виноградників Ен-ґеді.

15О, ти прекрасна, люба моя, О, ти прекрасна, З твоїми очима, як у голубки!

16І ти, любий мій, гарний, Воістину прекрасний! Наше ложе — в зеленій альтанці;

17Кедри — балки нашого дому, Кипариси — крокви.