КНИГА РУТИ 2 · Зустріч Боаза і Рути

1І був у Ноомі родич з боку її чоловіка, чоловік вельми заможний, із роду Елімелехового, на ім'я Боаз.

2І сказала Рут моавитянка до Ноомі: «Піду-но я на поле і збиратиму колосся за тим, в чиїх очах знайду ласку». І та сказала їй: «Іди, дочко моя»;

3і пішла вона. І прийшла, і збирала на полі за женцями; і сталося так, що це була ділянка поля, яка належала Боазові, що був із роду Елімелехового.

4І ось Боаз прийшов із Вифлеєма і сказав женцям: «БОГ з вами!» А вони відповіли йому: «Нехай благословить тебе БОГ!»

5І сказав Боаз слузі своєму, поставленому над женцями: «Чия це дівчина?»

6І відповів слуга, поставлений над женцями, і сказав: «Це дівчина-моавитянка, яка повернулася з Ноомі з моавського краю.

7Вона сказала: “Дозвольте мені, будь ласка, збирати і підбирати між снопами за женцями”. І прийшла вона, і стояла на ногах від самого ранку й дотепер; лише трохи побула вона в оселі».

8І сказав Боаз до Рут: «Чи чуєш ти, дочко моя? Не ходи збирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут біля моїх служниць.

9Нехай очі твої будуть на полі, яке вони жнуть, і ходи слідом за ними. Чи ж не наказав я слугам не торкатися тебе? А коли запрагнеш, піди до посуду й пий з того, що начерпають слуги».

10І впала вона на обличчя своє, і вклонилася до землі, і сказала йому: «Чому знайшла я ласку в твоїх очах, що ти звернув увагу на мене, хоча я чужинка?»

11І сказав Боаз у відповідь: «Мені достеменно розказано про все, що ти вчинила для своєї свекрухи по смерті чоловіка твого, як ти залишила батька свого, і матір свою, і землю народження свого, та й прийшла до народу, якого не знала раніше.

12Нехай винагородить БОГ за діла твої, і нехай буде тобі повна відплата від ВІЧНОГО, Бога Ізраїлевого, під крилами Якого ти шукала прихистку!»

13Вона ж відповіла: «Ти вельми ласкавий до мене, мій пане, бо ти втішив мене і лагідно промовляв до рабині своєї — хоч я й не варта навіть однієї з служниць твоїх».

14О часі їжі сказав їй Боаз: «Підійди сюди, і спожий від трапези, і вмочи свій кусень в оцет». І сіла вона поруч із женцями; і він подав їй смаженого зерна, і їла вона досита, і ще залишилося.

15Коли ж вона підвелася знову збирати, Боаз дав наказ своїм робітникам: «Не лише дозволяйте їй збирати між снопами, без перешкод,

16але й висмикуйте для неї [колосся] з куп і залишайте, щоб вона збирала, і не картайте її».

17І збирала вона на полі до вечора. Потім вибила те, що назбирала, — і було того близько ефи ячменю, —

18і понесла з собою до міста. Коли свекруха її побачила, що вона назбирала, і коли вона також вийняла й дала їй те, що в неї залишилося після того, як вона наситилася,

19свекруха запитала її: «Де збирала ти сьогодні? Де працювала? Благословенний той, хто так щедро прихилив до тебе серце своє!» І розповіла вона свекрусі своїй, коло кого працювала, сказавши: «Ім'я чоловіка, коло якого я працювала сьогодні, — Боаз».

20І сказала Ноомі своїй невістці: «Благословенний він у БОГА, Який не позбавив милості Своєї ні живих, ні померлих!» «Бо, — пояснила Ноомі своїй невістці, — чоловік цей близький нам; він — один із наших родичів-відкупителів».

21І сказала Рут моавитянка: «Він також сказав мені: “Тримайся поблизу моїх робітників, доки не скінчиться все моє жниво”».

22І відповіла Ноомі своїй невістці Рут: «Краще, дочко моя, щоб ти виходила з його служницями, аніж зустріти кривду на іншому полі».

23Так трималася вона служниць Боаза і збирала колосся, доки не скінчилися жнива ячменю та жнива пшениці. І жила вона зі своєю свекрухою.