КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 8 · Велич мудрості

1То Мудрість кличе,Розум голос свій підносить.

2Вона стає на верхів'ях висот,При дорозі, на роздоріжжях,

3Біля брам при вході до міста;При дверях входів вона викликує,

4«О роде людський, до вас я кличу;Мій голос — до всіх смертних.

5О нерозумні, навчіться проникливості;О нетямущі, напоумте розум свій.

6Слухайте, бо я говорю про величне;Правота сходить з уст моїх.

7Уста мої промовляють істину;Безбожність огидна устам моїм.

8Всі слова мої праведні,Немає серед них перекрученого чи лукавого;

9Всі вони ясні тому, хто розуміє,І правдиві для тих, хто здобув знання.

10Прийміть повчання моє, а не срібло,Знання — радше за добірне золото.

11Бо мудрість ліпша за рубіни;Жоден скарб не зрівняється з нею.

12«Я, Мудрість, живу з Розсудливістю;Я осягаю знання і передбачливість.

13Страх перед БОГОМ — це ненавидіти зло;Гордість, зарозумілість, лихий шляхІ лукаві уста я ненавиджу.

14У мене рада і кмітливість;Я — розум; мужність належить мені.

15Мною царі царюютьІ правителі правдиві закони ухвалюють;

16Мною князі правлять,Вельможі і всі праведні судді.

17Я люблю тих, хто любить мене,І ті, хто шукає мене, знайдуть мене.

18Багатство і честь належать мені,Тривкий достаток і успіх.

19Плід мій ліпший за золото, щире золото,А дохід мій ліпший за добірне срібло.

20Я ступаю шляхом праведності,Стежками правосуддя.

21Я наділяю добром тих, хто любить мене;Я наповню їхні скарбниці.

22«Я була створена на початку путі БОГАЯк найперше з Його давніх діянь.

23З давніх-давен я була виліплена,Від початку, ще перед витоками землі.

24Ще не було безодні, коли я була породжена,Не було джерел, багатих на воду;

25Перш ніж [основи] гір були закладені,Перш ніж пагорби, я народилася.

26Земля і поля ще не були створені,Ані перші грудки глини світу.

27Я була там, коли встановлювалися небеса;Коли обрій утверджувався над безоднею;

28Коли небеса вгорі ставали міцними,І джерела безодні струменіли бурхливо;

29Коли морю призначалися межі його,Щоб води його ніколи не переступали Божого повеління;Коли утверджувалися основи землі,

30Я була при [Бозі] як повірниця, Джерело радості щодня,Тішачись перед [Богом] повсякчас,

31Тішачись на залюдненій Божій землі,Знаходячи втіху серед смертних.

32Нині ж, діти, послухайте мене;Блаженні ті, хто тримається моїх доріг.

33Зважайте на повчання і станьте мудрими;Не відкидайте його.

34Блаженний той, хто слухає мене,Приходячи вдосвіта до моїх брам щодня,Очікуючи біля моїх дверей.

35Бо той, хто знаходить мене, знаходить життяІ осягає благовоління від БОГА.

36Але той, хто хибить повз мене, нищить сам себе;Усі, хто ненавидить мене, люблять смерть».