КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 30 · Слова Агура

1Слова Аґура, сина Яке, з Масси; проречення мужа до Ітіїла, до Ітіїла та Укала:

2Я більш невіглас, ніж будь-хто інший, і нема в мені людського глузду.

3Я не навчився мудрості і не володію знанням Святого.

4Хто сходив на небо і спускався? Хто зібрав вітер у пригорщі свої? Хто загорнув води в одежу? Хто встановив усі кінці землі? Яке ім’я Його або ім’я Його сина, якщо ти знаєш?

5Кожне слово Бога чисте, щит для тих, хто шукає притулку в Ньому.

6Не додавай до слів Божих, щоб Він не звинуватив тебе і не виявився ти брехуном.

7Двох речей прошу я від Тебе; не відмов мені перш ніж помру:

8Неправду й облесливе слово віддали від мене; не давай мені ані бідності, ані багатства, але наділи мене хлібом насущним,

9Щоб я, переситившись, не зрікся, кажучи: «Хто є БОГ?» Або, зубожівши, не вдався до крадіжки і не зневажив ім’я мого Бога.

10Не обмовляй раба перед його паном, щоб він не прокляв тебе і ти не поніс вини.

11Є поріддя людей, що клене свого батька і не благословляє свою матір,

12Поріддя, що вважає себе чистим, хоч і не обмите від бруду свого;

13Поріддя з поставою вельми гордовитою, зі зверхнім поглядом;

14Поріддя, чиї зуби — мечі, чиї щелепи — ножі, щоб пожирати вбогих із землі та нужденних з-поміж нас.

15У п’явки дві дочки: «Дай!» і «Дай!» Три речі ненаситні; чотири ніколи не скажуть: «Досить!»:

16Шеол, безплідне лоно, земля, що не може насититися водою, і вогонь, що ніколи не скаже: «Досить!»

17Око, що глузує з батькаІ зневажає пошану до матері —Круки долинні видзьобають його,Молоді орли пожеруть його.

18Три речі незбагненні для мене;Чотирьох Я не можу зрозуміти:

19Як орел прямує в небі;Як змій плазує по скелі;Як корабель торує шлях серед морських глибин;Як чоловік знаходить шлях до діви.

20Така путь перелюбниці:Вона їсть, обтирає уста свої,І каже: «Я не вчинила лиха».

21Земля здригається від трьох речей,Від чотирьох, яких вона не може знести:

22Раб, коли він стає царем;Негідник, насичений їжею;

23Огидна жінка, що виходить заміж;Служниця, що посідає місце господині своєї.

24Четверо є серед найменших на землі,Та вони наймудріші з мудрих:

25Мурашки — народ несильний,Та влітку готують вони їжу собі;

26Борсук — народ без сили,Та влаштовує житло своє в скелі;

27Сарана не має царя,Та виступає вся вона строєм;

28Ти можеш схопити ящірку рукою,Та вона пробуває в царських палацах.

29Є троє, що величаві ходою,Четверо, що ступають гарно:

30Лев — наймогутніший серед звірів,І не відступає ні перед ким;

31Хорт, козел,Цар, якому ніхто не сміє протистати.

32Якщо ти був безсоромно гордовитим,Якщо ти замишляв лихе,То поклади руку на уста.

33Як молоко під тиском дає масло,І ніс під тиском дає кров,Так терпіння під тиском породжує сварку.