КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 25 · Інші приповісті Соломона

1Це також приповісті Соломонові, які переписали мужі Єзекії, царя Юдеї:

2Слава Божа — таємницю зберегти,А слава царя — справу розслідити.

3Як небо за висотою, як земля за глибиною,Так серце царів — незбагненне.

4Коли жужіль відділено від срібла,Постає посудина для майстра.

5Віддали лиходія від лиця царя,І престол його утвердиться правдою.

6Не величайся перед лицем царя;Не ставай на місці вельможних.

7Бо ліпше, коли скажуть тобі: «Підійди сюди вище»,Ніж бути пониженим перед лицем вельможі.Нехай те, що бачили очі твої,

8Не виливається поспіхом у сварку;Подумай, що чинитимеш наприкінці,Коли твій ближній осоромить тебе.

9Борони своє право перед ближнім твоїм,Але таємниці іншого не відкривай,

10Щоб не докорив тобі той, хто почув це,І лиха слава твоя ніколи не згасла.

11Як золоті яблука у срібних різьблених оправах —Слово, мовлене доладу.

12Як золота сережка, золота оздоба,Є докір мудрого для вуха слухняного.

13Як холодок від снігу в час жнив,Такий вірний посол для тих, хто послав його;Він відроджує дух свого володаря.

14Як хмари, вітер — а дощу немає,Такий чоловік, що чваниться дарами, яких не дав.

15Терпеливістю можна володаря прихилити;Лагідний язик і кістку переломить.

16Знайшов ти мед — їж, скільки потрібно,Щоб, переситившись ним, не виблював ти його.

17Рідко ступай у дім сусіда твого,Щоб він не переситився тобою і не загнущався тобою.

18Як булава, меч, гостра стріла,Такий чоловік, що свідчить неправдиво проти ближнього свого.

19Як хисткий зуб і непевна нога, Є зрадлива опора в час недолі.

20Знімати одяг у холодний день, Немов оцет на селітру, Є той, хто співає пісні засмученій душі.

21Якщо ворог твій голодний, дай йому хліба їсти; Якщо він спраглий, дай йому води пити.

22Ти пригортатимеш палаюче вугілля на голову його, І БОГ винагородить тебе.

23Північний вітер народжує дощ, А таємний шепіт — похмуре обличчя.

24Краще жити в кутку покрівлі, Ніж зі сварливою жінкою у просторому домі.

25Як холодна вода для спраглого горла, Є добра звістка з далекого краю.

26Немов замулене джерело, сплюндрований водограй, Є праведні, що впали перед безбожним.

27Недобре їсти забагато меду, І не є почесним шукати почестей.

28Як відкрите місто без мурів, Є людина, чий норов не має стриму.