КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 23 · Справжнє багатство

1Коли сідаєш вечеряти з володарем,Зважай добре, хто перед тобою.

2Встроми ніж у горлянку свою,Якщо маєш великий апетит.

3Не жадай ласощів,Бо вони — оманлива їжа.

4Не трудися, щоб надбати багатство;Май розум полишити це.

5Поглянеш на нього — і нема його;Воно відрощує крила й відлітає,Мов орел, до неба.

6Не їж їжі скупця;Не жадай ласощів його;

7Він мов той, хто рахує подумки;«Їж і пий», — говорить він тобі,Але насправді не те в нього на серці.

8Шматок, який з’їси, ти виблюєш;Ти змарнуєш чемні слова свої.

9Не промовляй до дурня —Хто зневажить твої розумні слова.

10Не зсувай давніх меж;Не зазіхай на ниву сиріт,

11Бо в них є могутній Відкупитель,Хто неодмінно вступиться за них перед тобою.

12Приклади розум свій до повчанняІ вуха свої до слів мудрих.

13Не ухиляй дітей від повчання;Якщо битимеш їх різкою, вони не помруть.

14Бий їх різкоюІ ти врятуєш їх від могили.

15Сину мій, якщо розум твій здобуде мудрість,Мій розум також звеселиться.

16Я зрадію всім серцем своїм,Коли вуста твої мовитимуть праведне.

17Не заздри в серці своєму грішникам,Але лише тим, хто боїться БОГА, повсякчас,

18Бо тоді ти матимеш майбутнє,І надія твоя ніколи не згасне.

19Слухай, сину мій, і набувай мудрості;Скеровуй розум свій на [вірну] путь.

20Не будь серед тих, що впиваються вином,Чи ненажерливо поїдають м’ясо,

21Бо п’яниці та ненажери зубожіють,І дрімота зодягне тебе в лахміття.

22Слухай батька свого, що породив тебе;Не зневажай матері своєї, коли вона постаріє.

23Купуй правду й не продавай її,І мудрість, повчання та розум.

24Батько праведного вельми торжествуватиме;Хто породить мудре дитя, радітиме ним.

25Радітимуть батько твій і мати твоя;Торжествуватиме та, що породила тебе.

26Віддай мені розум свій, сину мій;Нехай очі твої пильнують путі мої.

27Блудниця — то глибока яма;Чужа жінка — тісна криниця.

28Вона також чатує, мов на здобич,І вигублює невірних серед людей.

29У кого: «Ой!», у кого: «Горе!»;У кого сварки, у кого нарікання;У кого рани без причини;У кого тьмяні очі?

30У тих, кого вино затримує допізна,У тих, хто сходиться випорожнювати чаші.

31Не задивляйся на вино червоне,Коли воно виграє в чаші,Коли воно ллється гладко;

32Наостанок воно вкусить, як змій;Ужалить, немов василіск.

33Очі твої бачитимуть дивні дива;Серце твоє промовлятиме перекручене.

34І будеш ти, немов той, що спить у серці моря,Немов той, що лежить на вершині щогли.

35«Били мене, та мені не боліло;Товкли мене, та я й не відав;Тільки-но прокинуся,Піду шукати того знову».