КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 20 · Вино глузливе

1Вино — насмішник, сикера — буйна; Кожен, хто зведений ними з пуття, ніколи не стане мудрим.

2Страх перед царем — немов рик лева; Хто гнівить його, той важить власним життям.

3Честь для людини — ухилятися від чвар, Але кожен глупотник у них встряє.

4Узимку лінивий не оре; У жнива він шукає, і не знаходить нічого.

5Задуми в серці людини — глибокі води, Та розумний муж здатен вичерпати їх.

6Багато хто кличе когось своїм вірним другом, Та хто знайде чоловіка справді надійного?

7Праведний ходить у своїй непорочності; Блаженні діти його, що прийдуть по ньому.

8Цар, що сидить на престолі суду, Своїм поглядом розвіює всяке зло.

9Хто може сказати: «Я очистив своє серце, Я омився від свого гріха»?

10Невірні гирі та неправдиві міри — Обоє вони мерзота перед БОГОМ.

11Діти можуть лукавити у своїй поведінці, Навіть якщо вчинки їхні бездоганні й праві.

12Вухо, що чує, та око, що бачить, — Обох їх створив БОГ.

13Не люби сну, щоб не зубожіти; Тримай очі відкритими — і матимеш удосталь хліба.

14«Погане, погане!» — каже покупець, А потім іде геть і сам себе хвалить.

15Є золото й коштовного каміння багато, Та мудрі уста — то найдорожчий скарб.

16Візьми одяг його, бо поручився він за іншого; Візьми його в заставу, [бо він поручився] за незнайому жінку.

17Солодкий для людини хліб, здобутий обманом, Та потім уста її наповняться жорствою.

18Задуми, узгоджені на раді, будуть успішними; Веди війну військовими хитрощами.

19Хто виказує таємниці — ниций; Не зв'язуйся з тим, хто має надто балакучі уста.

20Хто кляне батька свого чи матір,Той буде без світла світильника, коли настане темрява.

21Спадок, квапливо здобутий напочатку,Не буде благословенний наприкінці.

22Не кажи: «Я відплачу за зло»;Поклади надію на БОГА, і будеш визволений.

23Оманливі важки — мерзота для БОГА;Нечесні терези — це не добро.

24Кроки людини визначаються БОГОМ;Що ж смертні знають про свій власний шлях?

25Пастка для смертних — необачно давати священну обітницю,А після обітниць роздумувати.

26Мудрий цар розвіває безбожних,І обертає на них колесо молотарки.

27Подих життя смертного — світильник БОЖИЙ,Що виявляє всі глибини нутра.

28Вірність і відданість оберігають царя;Свій престол він підтримує вірністю.

29Окраса юнаків — сила їхня;Велич старців — їхня сивина.

30Синці та рани — відплата за зло,Удари, що сягають самих глибин нутра.