КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 1 · Початок пізнання

1Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого:

2Щоб пізнати мудрість і повчання;Щоб зрозуміти слова проникливості;

3Щоб засвоїти повчання для успіху,Праведність, правосуддя та справедливість;

4Щоб наділити простодушних обачністю,Юнака — знанням і передбачливістю.

5— Мудрий, почувши їх, примножить мудрість;Розсудливий навчиться бути спритним;

6Щоб зрозуміти приповість і вислів,Слова мудрих та їхні загадки.

7Страх перед БОГОМ — початок знання;Безрозсудні зневажають мудрість і повчання.

8Сину мій, слухай повчання батька твого,І не відкидай напучування матері твоєї;

9Бо вони — прекрасний вінок на голові твоїй,Намисто для шиї твоєї.

10Сину мій, якщо грішники зваблюють тебе, не піддавайся;

11Якщо скажуть вони: «Ходи з нами,Влаштуймо засідку на пролиття крові,Підстережімо безневинного(Без причини!)

12Як Шеол, поглиньмо їх живими;Цілими, як тих, що сходять у Яму.

13Знайдемо всякий коштовний скарб;Наповнимо доми наші здобиччю.

14Кинь жереб свій разом із нами;Один гаманець буде в усіх нас».

15Сину мій, не вирушай у дорогу з ними;Стримай ногу свою від їхньої стежки.

16Бо ноги їхні біжать до зла;Вони поспішають пролити кров.

17В очах усякого крилатого створінняРозпростерта сітка нічого не значить.

18Але вони чигають на власну кров;Вони влаштовують засідку на власне життя.

19Така доля всіх, хто прагне неправедного прибутку;Він забирає життя свого володаря.

20Мудрість голосно волає на вулицях,Підносить свій голос на площах.

21На чолі гамірних вулиць вона кличе;При вході до брами, в місті, вона промовляє:

22«Доки ви, простодушні, любитимете простоту, ви, глумливці, жадатимете глуму, ви, безглузді, ненавидітимете знання?

23Ви байдужі до мого докору; нині відкрию вам душу мою, і сповіщу вам думки мої.

24Оскільки кликала я, а ви відмовлялися, простягала руку мою, та ніхто не зважав,

25Ви знехтували всіма моїми порадами і докору мого слухати не бажали,

26Тож і я посміюся з вашого лиха і поглумлюся, коли нападе на вас жах,

27Коли жах прийде, мов лихоліття, і нещастя накотиться, мов вихор, коли спіткають вас скорбота та утиск.

28Тоді кликатимуть мене, та я не відповім; шукатимуть мене, та не знайдуть.

29Бо вони зненавиділи знання і не обрали страху БОГА;

30Не прийняли моєї поради, зневажили всі мої докори,

31Тож споживатимуть вони плід шляхів своїх і переситяться власними задумами.

32Бо спокій простодушних уб'є їх, і самовпевненість безглуздих їх занапастить.

33А той, хто слухає мене, житиме в безпеці, не тривожений страхом лиха.»