КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 14 · Мудра жінка

1Мудра з жінок будує свій дім,Але глупота власними руками руйнує його.

2Хто ходить прямою стежкою, боїться БОГА;Але той, чиї шляхи круті, виявляє зневагу.

3В устах безумного — різка пихи,Але уста мудрих оберігають їх.

4Де немає волів, там ясла чисті,Але щедрий урожай буває завдяки силі вола.

5Чесний свідок не брехатиме;Неправдивий свідок свідчить брехню.

6Насмішники марно шукають мудрости,Але розумному знання дається легко.

7Тримайся віддалік від людини безглуздої,Бо не навчишся від неї мудрої мови.

8Мудрість розсудливого — розуміти свій шлях;Але глупота невігласів — омана.

9Відшкодування посередничає між безглуздими,Між праведними — добра воля.

10Серце одне знає гіркоту свою,І жоден сторонній не розділить його радости.

11Дім безбожних буде зруйновано,Але намет праведних процвітатиме.

12Дорога попереду може здаватися правильною,Але врешті-решт вона може виявитися шляхом до смерти.

13Серце може боліти навіть від сміху,І радість може скінчитися горем.

14Безпринципні пожинають плоди своїх доріг;Добра людина — своїх діянь. як від ʻll; пор. Ос. 12.3.

15Простодушний вірить усьому;Розсудливий зважує свій крок.

16Мудрий остерігається й цурається зла,Але нерозумний кидається вперед самовпевнено.

17Гарячкуватий чинить глупоту;А людину підступну ненавидітимуть.

18Глупота — то доля простодушних,Але розсудливі славляться знанням.

19Лиходії схиляються перед добрими,Так само й нечестиві — біля брам праведних.

20Бідний зневажений навіть своїми рівними,Але багатий має багато друзів.

21Ті, що зневажають ближніх своїх, чинять неправо;Блаженні ті, що мають жалість до вбогих.

22Воістину, ті, що замишляють зло, блукають,Тоді як ті, що замишляють добро, здобувають вірну любов.

23Від усякої праці є якась користь,А марне базікання — то чистий збиток.

24Окраса мудрих — багатство їхнє;Глупота безумців є глупота.

25Правдивий свідок рятує життя;Брехливий свідок [поширює] обман.

26Страх перед БОГОМ — надійна твердиня,Притулок для дітей Його.

27Страх перед БОГОМ — джерело життя,Що дозволяє уникнути смертоносних тенет.

28Численний народ — то велич царя;А без нації володар гине.

29Терпеливість веде до великого розуму;Нетерплячість бере собі за частку глупоту.

30Спокійний дух дає тілу здоров’я;Пристрасть — то гнилизна для кісток.

31Хто утискає вбогого, зневажає свого Творця;Хто ж милосердний до нужденного, той шанує Його.

32Нечестиві падають через власне зло;Праведні ж і в смерті своїй знаходять безпеку.

33Мудрість спочиває спокійно в розумі розсудливого,Але серед безумців вона дає про себе знати.

34Праведність підносить народ;Гріх же є ганьбою для кожного люду.

35Цар прихильний до слуги тямущого;Гнів же його падає на нездатного.