ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 9 · Друга Пасха

1І промовляв БОГ до Мойсея в Синайській пустині, першого новомісяччя другого року після виходу з єгипетського краю, кажучи:

2Нехай сини Ізраїлеві справляють пасху в призначений їй час:

3чотирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її в призначений їй час; згідно з усіма постановами її та всіма обрядами її справите її.

4І наказав Мойсей синам Ізраїлевим справляти пасху;

5і справили вони пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір, у Синайській пустині. Як БОГ наказав був Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїлеві.

6Але були люди, що стали нечистими через мертве тіло й не могли справити пасхи того дня. І постали вони того самого дня перед Мойсеєм та перед Аароном,

7і сказали йому ті люди: «Хоч ми й нечисті через мертве тіло, чому ми маємо бути позбавлені того, щоб принести жертву БОГУ у визначений час серед синів Ізраїлевих?»

8І сказав їм Мойсей: «Постійте, і я послухаю, що накаже БОГ про вас».

9І промовляв БОГ до Мойсея, кажучи:

10Промовляй до синів Ізраїлевих, кажучи: Якщо хтось — ви чи нащадки ваші — буде нечистий через мертве тіло або перебуватиме в далекій дорозі, і схоче справити пасху БОГУ,

11то другого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір мають справити її. З опрісноками та гіркими травами нехай їдять її,

12і нехай не залишають нічого з неї до ранку, і кістки не зломають у ній. За всім уставом пасхи мають справити її.

13А той, хто чистий і не в дорозі, та занехає справити пасхальну жертву, та душа буде винищена з-поміж рідні своєї, бо приношення БОЖОГО не склала в призначений час; понесе гріх свій та людина.

14І коли приходень, що мешкає серед вас, схоче справити пасхальну жертву БОГОВІ, нехай звершить її за постановою та за обрядом пасхальної жертви. Один закон буде для вас — як для приходня, так і для громадянина цієї землі.

15А того дня, коли поставлено Скинію, хмара покрила Скинію, Намет Завіту; а ввечері була вона над Скинією у подобі вогню аж до ранку.

16Так було завжди: хмара покривала її, являючись уночі мов огонь.

17І щоразу, як підіймалася хмара з-над Намету, сини Ізраїлеві вирушали вслід за тим; і на тому місці, де хмара опускалася, там сини Ізраїлеві ставали табором.

18За велінням БОЖИМ сини Ізраїлеві рушали в дорогу, і за велінням БОЖИМ ставали табором: за всі дні, доки хмара перебувала над Скинією, вони залишалися в таборі.

19Коли ж хмара затримувалася над Скинією багато днів, сини Ізраїлеві пильнували наказ БОЖИЙ і не рушали в путь.

20Траплялося й так, що хмара стояла над Скинією лише кілька днів: за велінням БОЖИМ вони залишалися табором, і за велінням БОЖИМ рушали.

21А траплялося, що хмара стояла від вечора до ранку; і коли вранці хмара підіймалася, вони рушали. Вдень чи вночі, щойно підіймалася хмара, вони згортали табір і рушали.

22Чи то два дні, чи місяць, чи рік — скільки б не стояла хмара над Скинією — сини Ізраїля лишалися в таборі й не рушали в путь; лише коли вона здіймалася, вони згортали табір.

23За знаком від БОГА вони ставали табором і за знаком від БОГА вони згортали табір; вони пильнували веління БОГА — за повелінням БОГА через Мойсея.