ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 35 · Сорок вісім міст для левитів

1БОГ говорив до Мойсея в степах Моаву коло Йордану біля Єрихона, кажучи:

2Накажи синам Ізраїля, щоб вони дали левітам зі спадкової посілості своєї міста для оселення; також пасовиська навколо їхніх міст дасте левітам.

3І будуть ті міста їм на оселення, а пасовиська їхні будуть для худоби, якою вони володіють, і для всіх інших їхніх тварин.

4А міські пасовиська, які ви дасте левітам, будуть простягатися на тисячу ліктів від міського муру назовні довкола.

5І відміряєте поза містом дві тисячі ліктів зі східного боку, дві тисячі з південного боку, дві тисячі із західного боку та дві тисячі з північного боку, з містом посередині. Це буде для них пасовиськом при їхніх містах.

6Міста ж, які ви дасте левітам, складатимуть шість міст притулку, які ви призначите, щоб туди міг утікти вбивця, а до них додасте сорок два міста.

7Усіх міст, які ви дасте левітам, буде сорок вісім міст, разом із пасовиськами їхніми.

8Даючи міста з посілостей синів Ізраїля, візьміть більше від численніших племен і менше від менших, щоб кожне дало міста левітам пропорційно до тієї частки, яку воно отримує.

9І промовляв БОГ далі до Мойсея:

10Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до краю Ханаанського,

11то виберіть собі місця, які слугуватимуть вам містами притулку, щоб міг утікти туди вбивця, який убив людину ненавмисно.

12І будуть ті міста служити вам за притулок від месника, щоб не вмер убійник, доки не стане на суд перед громадою.

13А міст, що ви їх призначите, буде всього шість міст притулку.

14Три міста призначите потойбіч Йордану, а три інші міста призначите в землі Ханаанській: вони слугуватимуть містами притулку.

15Ці шість міст служитимуть притулком для синів Ізраїлевих, і для приходька, і для поселенця серед них, щоб кожен, хто вб'є душу ненавмисно, міг утекти туди.

16Якщо ж хтось ударить іншого залізним знаряддям так, що той помре, то він душогуб; на смерть має бути покараний душогуб.

17Якщо ж ударить іншого каменем з руки, яким можна заподіяти смерть, і той помре, то він душогуб; на смерть має бути покараний душогуб.

18Так само, якщо вдарить іншого дерев'яним знаряддям з руки, яким можна заподіяти смерть, і той помре, то він душогуб; на смерть має бути покараний душогуб.

19Месник за кров сам покарає смертю душогуба; зустрівши його, він має покарати його смертю.

20Так само, якщо хтось штовхне іншого з ненависті або навмисно кине в нього щось, і той помре,

21або з ворожнечі вдарить його рукою, і той помре, то той, хто вдарив, на смерть має бути покараний; він душогуб. Месник за кров покарає смертю душогуба, зустрівши його.

22Якщо ж він штовхнув його зненацька, без ворожнечі, або кинув у нього будь-яке знаряддя без лихого умислу,

23або, не бачачи, впустив на нього будь-який смертоносний камінь, і той помер, хоч він не був йому ворогом і не шукав йому зла, —

24у таких випадках громада розсудить між убивцею та месником за кров.

25Громада захистить убивцю від месника за кров, і громада поверне його до того самого міста сховку, і там він перебуватиме аж до смерти первосвященника, помазаного священною оливою.

26Та якщо вбивця коли-небудь вийде за межі того міста сховку,

27і знайде його месник за кров за межами міста сховку, і якщо вб'є месник за кров убивцю, то не буде на ньому вини крови.

28Бо вбивця мусить залишатися всередині міста сховку аж до смерти первосвященника; по смерті ж первосвященника вбивця може повернутися додому.

29І буде це для вас судовою постановою з роду в рід у всіх ваших оселях.

30Якщо хтось уб'є людину, то вбивця може бути страчений лише за свідченням свідків; свідчення ж одного свідка проти людини буде недостатньо для вироку до смерти.

31Не братимете викупу за життя вбивці, винного у злочині, вартому смерти; [убивця] конче мусить бути відданий смерті.

32Не братимете також викупу замість утечі до міста сховку, щоб дати змогу повернутися додому перед смертю священника.

33Не оскверняйте землі, в якій живете; бо кров оскверняє землю, і не може бути для землі жодної спокути за кров, пролиту на ній, окрім крови того, хто її пролив.

34Не опоганюйте землі, в якій ви живете, посеред якої Я Сам перебуваю, бо Я БОГ перебуваю серед народу ізраїльського.