ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 24 · Третє пророцтво Валаама

1І побачив Валаам, що вгодно БОГУ благословляти Ізраїля, і не пішов, як попередніми разами, шукати знамень, але звернув лице своє до пустелі.

2І звів Валаам очі свої, і побачив Ізраїля, отабореного за племенами своїми, і зійшов на нього дух Божий.

3Взявши притчу свою, він прорік: Слово Валаама, сина Беорового, Слово мужа; точніше, мужа, що чинить відчутною свою присутність, чиє око правдиве,

4Слово того, хто чує Божу мову, Хто споглядає видіння від Всемогутнього, Впалий ниць, але з очима відкритими:

5Які прекрасні шатра твої, о Якове, Оселі твої, о Ізраїлю!

6Немов пальмові гаї, що тягнуться вдалину, Немов сади край річки, Немов алое, посаджені БОГОМ, Немов кедри біля води;

7Віття їхнє спливає вологою, Коріння їхнє має щедру воду. Правитель їхній піднесеться над Аґаґом, Держава їхня буде вивищена.

8Бог, що визволив їх із Єгипту, Є для них немов роги дикого тура. Пожеруть вони ворожі народи, Розтрощать їхні кості, І поламають їхні стріли.

9Схилилися вони, полягли, немов лев, Немов левиця; хто насмілиться підняти їх? Благословенні ті, хто благословляє тебе, Прокляті ті, хто проклинає тебе!

10І запалав гнів Балака на Валаама, і сплеснув він руками своїми. «Я покликав тебе, — сказав Балак до Валаама, — щоб проклясти моїх ворогів, а ти ось благословляв їх уже тричі!

11Вертайся ж негайно до свого місця! Я мав намір щедро тебе нагородити, та БОГ позбавив тебе нагороди».

12І відповів Валаам Балакові: «Чи ж не казав я навіть посланцям, яких ти посилав до мене,

13«Хоч би давав мені Балак свій дім, повний срібла та золота, не міг би я з власної волі вчинити нічого доброго чи лихого всупереч велінню БОГА. Що скаже БОГ, те я й мушу казати».

14А тепер, ось я йду до свого народу; прийди, сповіщу тобі, що цей народ учинить твоєму народові в наступні дні».

15І виголосив він притчу свою, і сказав:Слово Валаама, сина Беорового,Слово мужа, чиє око правдиве,

16Слово того, хто чує Божі слова,Хто відання має від Всевишнього,І видіння Всемогутнього бачить,Упокорений, але з очима відкритими:

17Я бачу Його, та не нині,Споглядаю Його, та не близько:Сходить зоря від Якова,І підіймається берло з Ізраїля;Воно трощить скроні Моава,Основи всіх синів Сета.

18І стане Едом спадщиною,Так, Сеїр — спадщиною ворогів своїх;А Ізраїль виявляє доблесть.

19І пануватиме Володар від Якова,Щоб вигубити залишок із міста Ір.

20І побачив він Амалика, і, виголосивши притчу свою, сказав:Перший серед народів — Амалик;Але кінець його — загибель навіки.

21І побачив він кеніян, і, виголосивши притчу свою, сказав:Хоч безпечне твоє житло,І гніздо твоє звите на скелі,

22Проте спустошений буде Каїн,Коли Ашшур візьме тебе в полон.

23І виголосив він притчу свою і сказав:О, горе! Хто вціліє, як Бог це здійснить!

24Кораблі прийдуть від берегів Кіттім;Вони впокорять Ашшура, впокорять Евера.Та й вони згинуть навіки.

25Тоді підвівся Валаам і вирушив назад до себе; і Балак також пішов своєю дорогою.