ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 23 · Перше пророцтво Валаама

1Сказав Валаам Балакові: «Збудуй мені тут сім жертовників і наготуй мені тут сім биків та сім баранів».

2Балак учинив так, як звелів Валаам; і принесли Балак та Валаам по бику й барану на кожному жертовнику.

3Тоді сказав Валаам Балакові: «Постій тут біля своїх цілопалень, поки я піду. Може, БОГ явить Себе мені, і все, що відкриє мені, я повідаю тобі». І пішов він на самоті. непевно.

4І явився Бог Валаамові, а той сказав Йому: «Я впорядкував сім жертовників і приніс по бику й барану на кожному жертовнику».

5І вклав БОГ слово у вуста Валаама та сказав: «Повернися до Балака і так промовляй».

6І повернувся він до нього, і ось той стоїть коло своїх цілопалень, він та всі моавські вельможі з ним.

7І виголосив він пісню свою, і сказав: З Араму привів мене Балак, цар Моаву — з гір Сходу: Прийди, прокляни мені Якова, Прийди, навій загибель на Ізраїля!

8Як прокляну того, кого Бог, як часто в цих поемах. не прокляв, Як приречу, коли БОГ не прирік?

9Бо з верховини скель бачу його, з узвиш споглядаю його: ось народ, що осібно живе, між народами себе не лічить,

10Хто злічить порох Якова, перелічить пил Ізраїля? Нехай помру я смертю праведних,, гра слів від єшурун («Єшурун» у Втор. 32.15), ім'я для Ізраїля. Нехай кінець мій буде схожим на їхній!

11Тоді сказав Балак Валаамові: «Що ти зробив мені? Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось благословенням благословив їх!»

12Він же відповів і сказав: «Чи ж можу я не звістити вірно те, що БОГ вкладає в мої вуста?»

13І сказав йому Балак: «Ходи зі мною до іншого місця, звідки ти зможеш бачити їх — ти побачиш лише частину їх; усіх їх ти не побачиш — і прокляни їх мені звідти».

14І повів він його на Седе-Цофім, на вершину Пісґи. Він збудував сім жертовників і приніс у жертву по бику та барану на кожному жертовнику.

15І сказав [Валаам] Балакові: «Постій тут біля своїх жертв, поки я шукатиму явлення он там».

16БОГ явився Валаамові й вклав слово в уста його, мовивши: «Повернися до Балака і так говори».

17І прийшов він до нього і знайшов його, коли той стояв біля своїх жертв, і моавитські вельможі з ним. Балак запитав його: «Що сказав БОГ?»

18І виголосив він притчу свою, і сказав: Встань, Балаку, зваж, Прихили вухо до мене, сину Ціппора!

19Бог не людина, щоб бути вередливим, І не смертний, щоб передумувати. Чи скаже [Бог] і не вчинить, Чи пообіцяє і не виконає?

20Моє веління було благословляти: Коли [Бог] благословляє, я не можу скасувати того.

21Не видно лиха для Якова, Немає біди на оці в Ізраїля. ВІЧНИЙ, їхній Бог, із ними, І поклик їхнього Володаря серед них.

22Бог, що вивів їх із Єгипту, Є для них мов роги дикого бика.

23Ось, немає ворожби в Якова, Немає віщування в Ізраїля: Якову сповіщається негайно, Так, Ізраїлеві, що звершив Бог.

24Ось народ, що встає, як левиця, непевно. Зводиться, наче лев, Не спочине, доки не наїсться здобичі І не нап’ється крові вбитих.

25Тоді Балак сказав Валаамові: «Не кляни їх і не благословляй їх!»

26У відповідь Валаам сказав Балакові: «Але ж я казав тобі: Що тільки скаже БОГ, те мушу я чинити».

27Тоді сказав Балак до Валаама: «Ходи-но, я поведу тебе на інше місце. Може, Бог визнає за праве, щоб ти прокляв їх мені звідти».

28І повів Балак Валаама на вершину Пеора, що звернена до пустелі.

29І сказав Валаам до Балака: «Збудуй мені тут сім жертовників і наготуй мені тут сім биків та сім баранів».

30І зробив Балак так, як сказав Валаам: він приніс у жертву по бику та по барану на кожному жертовнику.