ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 22 · Балак кличе Валаама

1І рушили сини Ізраїля далі, і отаборилися на степах Моава, по той бік Йордану навпроти Єрихона.

2Балак, син Ціппора, бачив усе, що Ізраїль учинив аморійцям.

3І злякався Моав, бо народ той був численний. І жахався Моав синів Ізраїля,

4і сказав Моав до старшин Мідіяна: «Тепер ця орда вилиже начисто все довкола нас, як віл злизує траву польову». А Балак, син Ціппора, був царем Моава того часу,

5і послав послів до Валаама, сина Беора, в Петор, що біля Євфрату, в країні його одноплемінників, щоб покликати його, кажучи: «Ось народ вийшов із Єгипту; він затуляє лице землі й оселився поруч зі мною.

6Прийди ж тепер, прокляни для мене цей народ, бо він занадто численний для мене; можливо, я зможу тоді здолати їх і вигнати з краю. Бо знаю: кого благословиш ти — благословенний воістину, а кого проклянеш — проклятий».

7І вирушили старшини Моава та старшини Мідіяна, обізнані у ворожінні. Прийшли вони до Валаама і переказали йому послання Балака.

8Він же сказав їм: «Переночуйте тут цю ніч, і я дам вам відповідь, як БОГ наставить мене». І зосталися вельможі моавські у Валаама.

9І прийшов Бог до Валаама та й сказав: «Чого хочуть ці люди від тебе?»

10І сказав Валаам Богові: «Балак, син Ціппора, цар Моава, прислав до мене це послання:

11Ось народ, що вийшов із Єгипту і затуляє собою лице землі. Прийди ж тепер і прокляни їх для мене; можливо, я зможу вступити з ними в бій і прогнати їх».

12Та сказав Бог Валаамові: «Не йди з ними. Не смій проклинати той народ, бо благословенний він».

13Встав Валаам уранці й сказав до вельмож Балакових: «Ідіть до краю свого, бо БОГ не дозволяє мені йти з вами».

14І підвелися моавські вельможі, і прийшли до Балака, та й сказали: «Відмовився Валаам іти з нами».

15Тоді Балак знову послав інших вельмож, численніших і вельможніших за перших.

16І прийшли вони до Валаама, і сказали йому: «Так говорить Балак, син Ціппора: благаю, не відмовся прийти до мене.

17Бо я вельми вшаную тебе і зроблю все, що тільки скажеш мені. Тільки прийди і прокляни мені цей народ».

18І відповів Валаам, і сказав вельможам Балаковим: «Хоч би Балак дав мені свій дім, повен срібла та золота, я не зміг би зробити нічого, великого чи малого, всупереч велінню ВІЧНОГО, мого Бога.

19Тож зостаньтеся тут на ніч і ви, щоб дізнався я, що ще скаже мені БОГ».

20І прийшов Бог уночі до Валаама, і сказав йому: «Якщо ці люди прийшли покликати тебе, встань і йди з ними. Але тільки те, що Я накажу тобі, ти чинитимеш».

21Коли встав він уранці, Валаам осідлав свою ослицю і вирушив із моавськими вельможами.

22Та запалав гнів Божий за те, що він пішов; і став ангел БОГА на дорозі як супротивник йому. Він їхав на своїй ослиці, і двоє слуг його були поруч із ним,

23коли ослиця побачила ангела БОГА, що стояв на дорозі з оголеним мечем у своїй руці. І збочила ослиця з дороги, і пішла в поле; і вдарив Валаам ослицю, щоб вернути її на дорогу.

24Тоді ангел БОГА став на вузькій стежці між виноградниками, де була огорожа з одного боку й огорожа з іншого.

25Ослиця, побачивши ангела БОГА, притиснулася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; тож він знову побив її.

26Ангел БОГА знову пройшов уперед і став на такому вузькому місці, де не було куди звернути — ні праворуч, ні ліворуч.

27Побачивши ангела БОГА, ослиця лягла під Валаамом; і Валаам запалав гнівом та бив ослицю своєю палицею.

28Тоді БОГ відкрив уста ослиці, і сказала вона Валаамові: «Що я зробила тобі, що ти бив мене ось тричі?»

29Валаам сказав ослиці: «Ти познущалася з мене! Якби був у мене в руці меч, я вбив би тебе».

30Ослиця ж сказала Валаамові: «Поглянь, чи ж я не твоя ослиця, на якій ти їздив увесь час аж до цього дня? Чи був у мене звичай так чинити з тобою?» І відповів він: «Ні».

31Тоді БОГ відкрив очі Валаамові, і побачив він ангела БОГА, що стояв на дорозі з оголеним мечем у своїй руці; і схилився він низько до землі.

32Ангел БОГА сказав йому: «Чому ти бив ослицю свою ось тричі? Це я вийшов супротивником, бо путь ця противна непевна. для мене.

33І коли ослиця побачила мене, вона збочувала через мене ці три рази. Якби вона не звернула переді мною, то саме тебе я вбив би, а її полишив живою».

34Сказав Валаам ангелові БОГА: «Згрішив я, бо не знав, що ти стоїш на дорозі переді мною. Якщо це й далі невгодно тобі, я повернуся назад».

35Та ангел БОГА сказав Валаамові: «Іди з цими мужами. Але не промовляй нічого, окрім того, що я тобі скажу». І пішов Валаам із вельможами Балака.

36Коли Балак почув, що йде Валаам, він вийшов йому назустріч до Ір-Моава, що на межі Арнона, на найдальшому її краю.

37І сказав Балак до Валаама: «Коли спершу посилав я кликати тебе, чому не прийшов ти до мене? Чи справді не спроможний я винагородити тебе?»

38Та відказав Валаам Балакові: «І тепер, коли я прийшов до тебе, чи маю я силу вільно промовляти? Можу виректи лише те слово, яке Бог кладе мені в уста».

39І пішов Валаам із Балаком, і прийшли вони до Кір'ят-Хуцота.

40І приніс Балак у жертву волів та овець, і звелів подати їх Валаамові та вельможам, що були з ним.

41А вранці взяв Балак Валаама і вивів його на Бамот-Баал. Звідти він міг бачити частину народу.