ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 16 · Бунт Кораха

1І повстав Корах, син Їцгара, сина Кехата, сина Левія, разом із Датаном та Авірамом, синами Еліява, та Оном, сином Пелета, — нащадками Рувена, —

2повстати проти Мойсея, разом із іншими ізраїльтянами, двомастами й п’ятдесятьма мужами: очільниками громади, покликаними на збори, мужами знатними.

3І зібралися вони проти Мойсея та Аарона, і сказали їм: «Годі вам! Бо вся громада свята, всі вони, і серед них БОГ. Чому ж ви звеличуєтеся над збором БОГА?»

4Почувши це, Мойсей упав на обличчя своє.

5І промовив він до Кораха та всієї громади його, кажучи: «Уранці покаже БОГ, хто Його і хто святий, аби наблизити його до Себе; і кого Він обере, того й наблизить до Себе.

6Зробіть ось що: візьміть кадильниці, ти, Кораше, і вся твоя ватага,

7і покладіть у них уранці вогонь та насипте на них пахощів перед БОГОМ. І станеться, що чоловік, якого обере БОГ, той і буде святий. Годі вам, сини Левія!»

8І сказав Мойсей далі до Кораха: «Послухайте, сини Левія.

9Чи мало вам того, що Бог Ізраїлів виокремив вас із громади Ізраїля і наблизив до Себе, аби ви звершували службу коло Скинії БОГА та стояли перед громадою, щоб служити їй?

10Він наблизив тебе і всіх братів твоїх, левітів, із тобою, а ви домагаєтеся ще й священства?

11Воістину, проти БОГА змовилися ви і вся твоя громада. Бо хто такий Аарон, що ви нарікаєте на нього?»

12І послав Мойсей покликати Датана й Авірама, синів Еліява; але вони сказали: «Не підемо!»

13Хіба мало того, що ти вивів нас із землі, яка тече молоком та медом, аби ми загинули в пустелі, що ти ще й панувати хочеш над нами?

14Навіть якби ти привів нас до землі, що тече молоком та медом, і дав нам у володіння поля й виноградники, хіба ти повиколюєш очі тим причетним? Ми не прийдемо!»

15Мойсей вельми засмутився і сказав до БОГА: «Не зважай на їхнє приношення! Я не взяв осла в жодного з них і жодному з них не вчинив кривди».

16І сказав Мойсей до Кораха: «Завтра ти і все твоє збіговисько постаньте перед БОГОМ — ти, вони та Аарон.

17Візьміть кожен свою кадильницю, покладіть на неї пахощі і принесіть кожен ту кадильницю перед БОГА, двісті п'ятдесят кадильниць; ти й Аарон також [принесіть] свої кадильниці».

18І взяв кожен свою кадильницю, поклав у неї вогню, поклав на неї пахощів і став при вході до Намету Зустрічі, як і Мойсей та Аарон.

19Корах зібрав проти них усю громаду при вході до Намету Зустрічі.Тоді Присутність БОГА явилася всій громаді,

20і промовив БОГ до Мойсея та Аарона, кажучи:

21«Відступіться від цієї громади, щоб Я міг винищити їх за мить!»

22Та вони впали ницьма і сказали: «О Боже, Джерело подиху всякої плоті! Коли згрішить один член, невже Ти гніватимешся на всю громаду?»

23БОГ промовив до Мойсея, кажучи:

24«Промов до громади і скажи: Відійдіть від осель Кораха, Датана й Абірама».

25Мойсей підвівся і пішов до Датана й Абірама, а старійшини Ізраїля пішли слідом за ним.

26І промовив він до громади, кажучи: «Відійдіть від наметів цих безбожних людей і не торкайтеся нічого, що належить їм, аби не згинули ви через усі їхні гріхи».

27І відступили вони звідусіль від осель Кораха, Датана й Авірама. А Датан і Авірам вийшли і стояли при вході до наметів своїх із дружинами своїми, дорослими дітьми своїми та дітьми малими.

28І сказав Мойсей: «З цього пізнаєте, що то БОГ послав мене вчинити всі ці діла, і що вони не від мого власного задуму:

29якщо ці люди помруть так, як умирає всяка людина, і якщо їх спіткає спільна для всього людства доля, то не БОГ послав мене.

30Та якщо вчинить БОГ щось нечуване, так що земля розкриє уста свої й поглине їх з усім, що їм належить, і зійдуть вони живими до Шеолу, тоді пізнаєте, що зневажили люди ці БОГА».

31І ледве закінчив він промовляти всі ці слова, як розкололася земля під ними,

32і відкрила земля уста свої та поглинула їх і доми їхні, і всіх людей Кораха, і все їхнє майно.

33І зійшли вони з усім, що їм належало, живими до Шеолу; і зімкнулася над ними земля, і зникли вони з-поміж громади.

34І весь Ізраїль, що був навколо них, утік від крику їхнього, бо казали: «Щоб і нас не поглинула земля!»

35І вийшов вогонь від БОГА, і пожер двісті п'ятдесят чоловіків, що приносили кадило.