ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 14 · Бунт Ізраїля

1І зняла вся громада голосний крик, і плакав народ тієї ночі.

2І нарікали всі сини Ізраїля на Мойсея та Аарона, і вся громада кричала їм: «О, якби ми повмирали в землі Єгипетській, або якби ми повмирали в цій пустелі!

3І навіщо БОГ веде нас до тієї землі, щоб ми полягли від меча? Дружини наші й діти наші стануть здобиччю! Чи не краще нам вернутися до Єгипту?»

4І сказали вони один одному: «Вертаймося назад до Єгипту».

5Тоді Мойсей та Аарон упали ниць перед усією зібраною громадою синів Ізраїля.

6А Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих, що розвідували землю, роздерли свій одяг

7і промовили до всієї громади синів Ізраїля: «Земля, яку ми сходили вздовж і впоперек і розвідали, — земля напрочуд добра.

8Якщо БОГ благоволить до нас, то введе нас у цю землю, землю, що тече молоком та медом, і віддасть її нам;

9тільки проти БОГА не повставайте. Тож не бійтеся народу цього краю, бо вони — наша здобич: відійшов від них їхній захист, а з нами БОГ. Не бійтеся їх!»

10І коли вся громада загрожувала закидати їх камінням, Присутність БОГА явилася в Наметі Зустрічі всім синам Ізраїля.

11І сказав БОГ Мойсеєві: «Доки зневажатиме Мене цей народ, і доки не віритиме в Мене, попри всі знамення, які Я вчинив серед них?

12Я поражу їх моровицею і зречуся їх, а від тебе вчиню народ, куди численніший за них!»

13Та Мойсей сказав до БОГА: «Коли почують єгиптяни, з-посеред яких Ти вивів цей народ Своєю силою,

14вони скажуть це мешканцям тієї землі. Вони вже чули, що Ти, о ВІЧНИЙ, перебуваєш серед цього народу; що Ти, о ВІЧНИЙ, являєшся перед самими їхніми очима, коли Твоя хмара стоїть над ними, і коли Ти йдеш перед ними у стовпі хмарному вдень і у стовпі вогняному вночі.

15Якщо ж тепер Ти умертвиш цей народ як одного чоловіка, то народи, які чули славу Твою, скажуть:

16„Певне, тому, що БОГ не мав сили привести цей народ до землі, яку клятвено їм обіцяв, Він і повбивав їх у пустелі“.

17Тому нині, благаю, нехай возвеличиться довготерпіння мого Владики, як Ти й обіцяв, кажучи:

18„БОГ! довготерпеливий і многомилостивий, що прощає провину та переступ, але покарання зовсім не скасовує, навідуючи провину батьків у дітях, у третьому й четвертому поколінні“.

19Прости, благаю, провину цього народу за великою милістю Твоєю, як Ти прощав цьому народові від самого Єгипту й дотепер».

20І сказав БОГ: «Я прощаю за твоїм словом.

21Проте, як живий Я і як БОЖА Присутність наповнює всю землю,

22ніхто з тих людей, які бачили Мою Присутність і Мої знамення, вчинені Мною в Єгипті та в пустелі, але спокушали Мене вже стільки разів і не послухалися Мого голосу, —

23не побачить тієї землі, яку Я з клятвою обіцяв їхнім батькам; жоден із тих, хто зневажає Мене, не побачить її.

24Але раба Мого Калева, за те, що був перейнятий іншим духом і зостався вірним Мені, — його Я введу в землю, в яку він ходив, і потомство його володітиме нею.

25Амаликитяни ж і хананеї живуть у долинах. Тож завтра рушайте й ідіть у пустелю дорогою до Очеретяного моря».

26І промовляв БОГ далі до Мойсея та до Аарона:

27«Доки цій лихій громаді ремствувати на Мене? Добре ж, почув Я безупинне ремство синів Ізраїлевих проти Мене.

28Скажи їм: „Як живий Я, — говорить БОГ, — учиню з вами так, як ви говорили Мені.

29У цій самій пустелі впадуть ваші трупи. Усі ви, перелічені у ваших реєстрах від двадцяти років і старше, ви, що ремствували на Мене,

30жоден не ввійде в ту землю, в якій Я клявся оселити вас, — окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навиного.

31Дітей же ваших, про яких казали ви, що будуть вони здобиччю, — їх Я введу; і вони пізнають землю, якою ви знехтували.

32А ваші трупи впадуть у цій пустелі,

33діти ж ваші блукатимуть пустелею сорок років, терплячи за вашу невірність, доки останній із ваших трупів не поляже в пустелі.

34Сорок років нестимете ви кару вашу за числом днів — сорока днів, — що розвідували ви землю: рік за кожен день. Так пізнаєте ви, що значить противитися Мені.

35Я, БОГ, промовив: саме так учиню Я з усім цим лихим зборищем, що змовилося проти Мене: у цій самій пустелі вони загинуть і тут спочинуть»’».

36Що ж до тих, кого посилав Мойсей розвідати край, — тих, що повернулися й змусили всю громаду ремствувати проти нього, поширюючи наклепи про цей край, —

37ті, хто розпустив такі наклепи про край, померли від мору, з волі БОЖОЇ.

38З-поміж тих, хто ходив розвідувати край, живими лишилися тільки Ісус, син Навина, та Калев, син Єфоннії.

39Коли Мойсей переказав ці слова всім синам Ізраїля, народ охопила велика скорбота.

40Рано-вранці наступного дня вирушили вони до вершини гірського краю, кажучи: «Ось ми готові зійти до того місця, про яке говорив БОГ, бо ми завинили».

41Та Мойсей сказав: «Навіщо ви переступаєте веління БОЖЕ? Це не матиме успіху.

42Не підіймайтеся, щоб не зазнати вам поразки від ворогів ваших, бо немає БОГА серед вас.

43Бо амаликитяни й хананеї стоятимуть там перед вами, і ви поляжете від меча, оскільки ви відвернулися від слідування за БОГОМ, і БОГ не буде з вами».

44Та все ж зухвало непевні. рушили вони до вершини гірського краю, хоч ані Ковчег Завіту БОЖОГО, ані Мойсей не рушили з табору.

45І зійшли амаликитяни та хананеї, що жили в тому гірському краї, і завдали їм нищівного удару коло Хорми.