ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 11 · Нарікання народу

1Народ узявся гірко нарікати перед БОГОМ. Почув БОГ і запалав гнівом: спалахнув проти них вогонь БОГА, пожираючи околиці табору.

2І закричав народ до Мойсея. Мойсей помолився до БОГА, і вогонь згас.

3І названо було те місце Тавера,, «палати», бо спалахнув проти них вогонь БОГА.

4Збрід же посеред них охопила ненажерлива жага; і знову заплакали сини Ізраїля й сказали: «Якби ж то нам м’яса поїсти!

5Ми пам’ятаємо рибу, яку задарма їли в Єгипті, огірки, і дині, і порей, і цибулю, і часник.

6А нині горлянки наші висохли. Немає геть нічого! Нічого, крім цієї манни перед очима!»

7Манна ж була схожа на коріандрове насіння, а на вигляд — мов бдолах.

8Народ ходив і збирав її, мололи її на жорнах або товкли в ступі, варили в казані й робили з неї коржі. Смак її був мов смак жирних вершків.

9Коли вночі роса спадала на табір, то манна спадала на неї.

10І почув Мойсей, що народ плаче, кожна родина окремо, біля входу до свого намету. Вельми запалав гнів БОГА, і Мойсей був засмучений.

11І сказав Мойсей до БОГА: «Нащо вчинив Ти зло рабу Твоєму, і чому я не знайшов ласки в очах Твоїх, що Ти поклав тягар усього цього народу на мене?

12Хіба я зачав увесь цей народ, чи це я породив його, що Ти говориш мені: „Неси його на лоні своїму, як вихователь носить немовля“, до землі, яку Ти з клятвою обіцяв батькам його?

13Звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому цьому народові, коли вони плачуть переді мною і кажуть: „Дай нам м’яса їсти!“»

14Не можу я сам нести весь цей народ, бо занадто він тяжкий для мене.

15Якщо Ти чиниш так зі мною, то радше вбий мене, благаю Тебе, і нехай більше не бачу я свого нещастя!»

16І сказав БОГ Мойсеєві: «Збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїля, про яких ти знаєш, що вони старійшини народу та доглядачі його, і приведи їх до Намету Зустрічі, і нехай вони стануть там із тобою.

17Я зійду і говоритиму з тобою там, і візьму від духу, що на тобі, і покладу на них; і вони нестимуть тягар народу разом із тобою, і не нестимеш ти його один.

18А народові скажи: Очистьтеся назавтра, і їстимете м'ясо, бо голосили ви перед БОГОМ, кажучи: “Хто б дав нам м'яса наїстися! Добре ж бо нам було в Єгипті!” Тож дасть вам БОГ м'ясо, і ви будете їсти.

19Їстимете не один день, і не два, і навіть не п'ять днів, не десять і не двадцять,

20а цілий місяць, аж поки не піде воно вам із ніздрів і не зробиться вам огидним. Бо ви зневажили БОГА, Який серед вас, голосячи перед [Богом] і кажучи: “О, навіщо ми взагалі вийшли з Єгипту!”»

21Та Мойсей сказав: «Шістсот тисяч піших [одних лише] цей народ, серед якого я перебуваю; а Ти кажеш: “Я дам їм удосталь м'яса, щоб їли цілий місяць”.

22Чи ж овець і волів наріжуть їм стільки, щоб вистачило їм? Чи всю рибу морську зберуть для них, щоб вистачило їм?»

23І відповів БОГ Мойсеєві: «Чи є межа силі БОГА? Незабаром побачиш, збудеться тобі сказане Мною чи ні!»

24Мойсей вийшов і переказав слова БОГА народові. Він зібрав сімдесятьох зі старійшин народу і розставив їх довкола Намету.

25Тоді, зійшовши в хмарі й промовивши до нього, БОГ узяв від духу, що був на ньому, і поклав його на сімдесятьох старійшин. І коли дух спочив на них, вони промовляли в екстазі, але більше не продовжували.

26Двоє мужів, один на ім’я Елдад, а другий — Медад, зосталися в таборі; одначе дух спочив і на них — вони були серед записаних, але не вийшли до Намету, — і вони промовляли в екстазі в таборі.

27Помічник вибіг і сповістив Мойсея, кажучи: «Елдад і Медад пророкують у таборі!»

28І озвався Ісус, син Навина, служник Мойсея від юності своєї, і сказав: «Мій пане Мойсею, стримай їх!»

29Та Мойсей сказав йому: «Чи ти ревнуєш через мене? О, якби ввесь народ БОГА став пророками, якби БОГ надихнув їх!»

30Відтак Мойсей повернувся до табору разом зі старійшинами Ізраїля.

31І здійнявся вітер від БОГА, приніс перепілок від моря і розсипав їх над табором, десь на день ходи з цього боку і десь на день ходи з того боку, навколо всього табору, і приблизно на два лікті завглибшки над землею.

32І заходився народ збирати перепілок увесь той день, і всю ніч, і весь наступний день — навіть той, хто зібрав найменше, мав десять хомерів, — і розіслали їх повсюди навколо табору.

33М’ясо було ще в їхніх зубах, ще не пережоване, непевно. коли гнів БОГА спалахнув проти народу, і БОГ уразив народ вельми тяжкою моровицею.

34Те місце було назване Ківрот-Гаттаава, бо там поховано народ, що мав пожадання.

35Тоді рушив народ із Ківрот-Гаттаави до Гацероту. Коли вони були в Гацероті,