КНИГА НЕЄМІЇ 6 · Змова Санваллата

1Коли дійшла чутка до Санваллата, Товійї, Ґешема араба та решти ворогів наших, що я відбудував мур і не лишилося в ньому жодної прогалини — хоч на той час я ще не встановив дверей у брамах, —

2прислали Санваллат і Ґешем до мене сказати: «Прийди, і зійдемося вкупі в Кефірімі в долині Оно»; а вони замишляли заподіяти мені зло.

3І послав я до них послів, кажучи: «Велику роботу роблю я і не можу зійти; навіщо має зупинятися праця, якщо я покину її, щоб зійти до вас?»

4І присилали вони до мене з такою звісткою чотири рази, і я відповідав їм те саме.

5Тоді Санваллат прислав до мене з такою ж звісткою вп'яте слугу свого, а в руці його був відкритий лист.

6У ньому було написано: «Дійшла чутка між народи, і Ґешем теж каже, що ти та юдеї замишляєте повстати — задля чого ти й будуєш мур — і що ти маєш стати їхнім царем. Така є чутка.

7Також і пророків настановив ти в Єрусалимі, щоб проголошували про тебе: „Є цар в Юдеї!“ Чутка про ці справи напевне дійде до царя; тож прийди, і порадимося разом».

8Та я послав до нього сказати: «Нічого з того, про що ти говориш, не сталося; усе це вигадки твоєї уяви», —

9бо всі вони хотіли налякати нас, думаючи: «Опустяться руки їхні від цієї праці, і вона не здійсниться». Та тепер зміцни мої руки!

10Тоді прийшов я до дому Шемая, сина Делаї, сина Мегетавела, коли той був ув'язнений удома, і він сказав: «Зійдімося в Домі Божому, всередині святилища,І замкнімо двері святилища, бо йдуть убити тебе,Вночі йдуть убити тебе».

11Я відповів: «Хіба такий, як я, стане втікати? І хто ж такий, як я, увійде до святилища, щоб жити? Не ввійду!»

12Тоді збагнув я, що не Бог послав його, а що виголосив він те пророцтво про мене тому, що Товія та Санбаллат підкупили його, —

13підкуплений же він був для того, щоб я злякався, і вчинив так, і згрішив, і щоб мати їм недобру славу, якою докоряли б мені.

14«Згадай, Боже мій, Товії та Санбаллатові ці діла їхні, а також пророчиці Ноадії та іншим пророкам, що прагнули залякати мене!»

15І завершено було мур двадцять п’ятого дня Елула, за п’ятдесят і два дні.

16Коли ж почули про це всі наші вороги, залякані були всі народи довкола нас і вельми впали у власних очах; бо збагнули, що з поміччю Бога нашого звершено було цю працю.

17Також у ті дні знатні люди Юдеї вели жваве листування з Товією, а Товія — з ними.

18Бо багато хто в Юдеї був його спільником, оскільки він був зятем Шеханії, сина Араха, а син його Єгоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Берехії.

19Вони також вихваляли його переді мною і переказували йому мої справи. Товія ж надсилав листи, щоб залякати мене.