КНИГА НЕЄМІЇ 4 · Насмішки над будівничими

1Коли Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни почули, що настало зцілення мурів Єрусалима, що проломи почали заповнюватися, то запалилися вони гнівом великим,

2і всі вони змовилися разом прийти й воювати проти Єрусалима та вчинити в ньому замішання.

3Через них ми молилися Богові нашому і виставляли варту над робітниками вдень і вночі.

4Юда ж говорив: «Ослабла сила носія тягарів,І так багато сміття;Самі ми неспроможніВідбудувати мур».

5А вороги наші говорили: «Перш ніж дізнаються вони чи побачать, ми опинимося поміж ними, і переб'ємо їх, і покладемо край праці».

6Коли юдеї, які жили поблизу тих ворогів, приходили, то говорили нам раз у раз [про змову, про яку дізналися; і ми казали їм:] «З усіх місць, звідки [ви здобуваєте такі відомості], вертайтеся до нас [і сповіщайте]».

7І виставив я на нижчих рівнях того місця, позаду мурів, на скелі голій — виставив я людей за їхніми родами, з мечами їхніми, списами їхніми та луками їхніми.

8Тоді надумав я закликати знатних, начальників і решту народу: «Не бійтеся їх! Згадайте Владику великого і грізного, і бийтеся за братів ваших, синів ваших і дочок ваших, дружин ваших і домівки ваші!»

9Коли ж вороги наші почули, що стало це відомо нам, оскільки Бог так розладнав їхній задум, повернулися ми всі до муру, кожен до праці своєї.

10Від того дня половина слуг моїх робила справу, а половина тримала списи і щити, луки й обладунки. А начальники стояли позаду всього дому Юди

11що відбудовували мур. Носії кошиків були обтяжені, роблячи працю однією рукою, тоді як інша тримала зброю.

12А щодо будівничих, кожен мав свого меча, підперезаного при боці, коли будував. Сурмач стояв біля мене.

13І сказав я вельможам, правителям та решті народу: «Роботи багато, і вона розлога; ми розпорошені по муру, далеко один від одного.

14Коли почуєте поклик сурми, збирайтеся до мене на те місце; наш Бог воюватиме за нас!»

15Так ми робили працю, тимчасом як половина тримала списи від світанку й аж до появи зірок.

16Також сказав я народові в той час: «Нехай кожен із вас ночує в Єрусалимі зі своїм слугою, щоб ніч служила нам для варти, а день — для праці».

17Ні я, ні мої брати, ні мої слуги, ні варта, що йшла за мною, ніколи не скидали нашого одягу, [ні] кожен своєї зброї, навіть коло води.