КНИГА НЕЄМІЇ 2 · Неємія вирушає до Єрусалима

1Місяця Нісана, у двадцятому році царя Артаксеркса, вино було поставлено перед ним; я взяв вино й подав його цареві — ніколи раніше я не був сумним у його присутності.

2Цар сказав мені: «Чому це ти маєш змарнілий вигляд, хоч і не хворий? Це, певно, лихі думки». Я вельми злякався,

3але відповів цареві: «Нехай цар живе повіки! Як мені не бути змарнілим, коли місто поховань предків моїх лежить у руїнах, а брами його пожерті вогнем?»

4Цар сказав мені: «Яке твоє прохання?» З молитвою до Бога Небес,

5я відповів цареві: «Якщо цареві вгодно, і якщо слуга твій знайшов прихильність у тебе, пошли мене до Юдеї, до міста гробівців предків моїх, щоб відбудувати його».

6Коли цариця сиділа поруч із ним, цар сказав мені: «Як довго триватиме твоя відсутність і коли ти повернешся?» І було вгодно цареві відпустити мене, і я призначив йому строк.

7Тоді я сказав цареві: «Якщо цареві вгодно, нехай дадуть мені листи до намісників провінції Заріччя, що наказують їм дати мені вільний прохід, доки я не дістануся Юдеї;

8також листа до Асафа, доглядача Царського Парку, щоб він дав мені лісу для покрівлі брамних споруд фортеці при храмі, і для міських мурів, і для дому, в якому я оселюся». Цар дав мені все це завдяки благодатній опіці мого Бога наді мною.

9Коли я прибув до намісників провінції Заріччя, я передав їм царські листи. Цар також послав зі мною військових начальників і кінноту.

10Коли Санваллат хороніт і Товія, аммонітський слуга, почули про це, їм було вельми прикро, що прийшов хтось із наміром поліпшити становище ізраїльтян.

11Я прибув до Єрусалима. Після того як я пробув там три дні,

12я встав уночі, я та кілька чоловіків зі мною, і не сказавши нікому, що мій Бог поклав мені на розум вчинити для Єрусалима, і не взявши ніякої іншої тварини, крім тієї, на якій я верхи їхав,

13я вийшов Брамою Долини вночі до Джерела Шакалів та до Гнойової Брами; і оглядав я мури Єрусалима, що були проламані, та брами його, пожерті вогнем.

14Я вирушив до Брами Джерела та до Царського Ставу, де не було місця тварині піді мною, щоб пройти далі.

15Тож піднявся я долиною вночі, оглядаючи мур, і, ввійшовши знову Брамою Долини, повернувся.

16Намісники ж нічого не знали, куди я ходив чи що робив, бо я ще не відкрив того юдеям — ані священникам, ані вельможам, ані намісникам, ані решті посадовців.

17Тоді сказав я їм: «Ви бачите, в якому лихому становищі ми перебуваємо: Єрусалим лежить у руїнах, а брами його знищені вогнем. Ходімо, відбудуймо мур Єрусалима і не терпімо більше ганьби».

18І розповів я їм про благодатну опіку мого Бога наді мною, а також про те, що сказав мені цар, і сказали вони: «Почнімо будувати!» І були вони підбадьорені Божою добротою.

19Коли Санваллат хороніт, і Товія, аммонітський слуга, і Ґешем араб почули, вони глузували з нас, і гордували нами, і казали: «Що це ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтеся?»

20Я сказав їм у відповідь: «Бог Небес дарує нам успіх — і тому ми, Божі слуги, почнемо будувати. Але ви не маєте ані частки, ані права, ані спадку в Єрусалимі!»