КНИГА ПРОРОКА НАУМА 2 · Падіння Ніневії

1Ось на пагорбахСтупні вісника,Що благовістить мир!“Святкуй свята твої, о Юдо,Сповняй обітниці твої.Бо ніколи більше не прийде на тебе нечестивий,Він вигублений дощенту.”

2Руйнівник піднявся на тебе. Вистав варту,Стережи дорогу;Укріпи стегна,Збери всю силу свою!

3Бо БОГ відновив Велич Якова,Як і Велич Ізраїля,Хоч грабіжники спустошили їхІ понищили парості їхні.

4Щити витязів його пофарбовані в червоне,І воїни зодягнені в багряницю;Колісниці — як палаючі смолоскипи, подібно до лаппідот,У день приготування їхнього.Списи кипарисові отруєні,

5Колісниці несамовито мчать полях,Вони метаються по майданах.Вигляд їхній — немов смолоскипи,Вони біжать, як блискавиці.

6Він згадує про своїх хоробрих;Вони спотикаються в ході своїй,Поспішають до муру її,Де готується покрівля для захисту.

7Річкові брами відчинені,І палац затоплений.

8І Гуццав оголена, полонена і виведена,А служниці її стогнуть,Немов голосом голубів,Б'ючи себе в груди.

9Ніневія від днів свого існування була мов [спокійна] водойма;Тепер же вони втікають.“Стійте! Стійте!” —Але ніхто не оглядається.

10“Грабуйте срібло! Грабуйте золото!”Немає кінця скарбам,Багатству всіляких дорогоцінних речей.

11Розграбована, спустошена і розорена!Серце тане,Коліна тремтять,У всіх стегнах біль,Усі обличчя пополотніли.

12Де тепер лігво левівІ те пасовисько для левчуків,Де ходив лев, левиця,Левеня — і ніхто їх не лякав?

13[Де] лев, що роздирав жертви для левенят своїхІ душив для левиць,І наповнював лігва свої здобиччюІ нори свої пошматованим м'ясом?

14Я візьмуся за тебе, — проголошує ГОСПОДЬ Саваот:Я спопелю в диму колісниці її, І меч пожере великих звірів твоїх;Я викоріню вбивства твої з землі,І голос вісників твоїх Більше не почується.