КНИГА ПРОРОКА МИХЕЯ 7 · Велика скорбота Ізраїля

1Горе мені!, в. 10), ймовірно уособлена Самарія; пор. примітку до 6.16. Я став немов залишки збору смокв, Немов недозбірки після завершення винозбору, Немає грона на поживу, Ані стиглої смокви, якої б я жадав.

2Зникли побожні із землі, Жодного праведного не лишилося серед її людей; Всі чигають у засідці, щоб чинити злочини, Один одного ловлять тенетами.

3Вони завзяті чинити зло: Урядовець вимагає, І суддя [судить] за плату; Багатий висуває лукаву вимогу, І вони схвалюють її.

4Найкращий із них — мов колючий кущ; [Найбільш] праведний — гірший за тернову огорожу. У день, якого ти чекав, прийшла твоя погибель — Тепер настане їхнє замішання.

5Не довіряй другові, Не покладайся на близького; Стережися у мові З тією, хто спочиває на лоні твоєму.

6Бо син зневажає батька, Дочка повстає проти матері, Невістка проти свекрухи своєї — Домочадці чоловіка Є його ворогами.

7Але я буду споглядати на БОГА, Я чекатиму Бога спасіння мого, Мій Бог почує мене.

8Не радій з мене, О моя ворогине! Хоч я впав, я підведуся знову; Хоч я сиджу в темряві, БОГ є моїм світлом.

9Мушу зносити гнів БОГА — Проти Якого я згрішив, Доки Він не заступиться за справу мою І не вчинить мені правосуддя. Я буду виведений на світло; Я насолоджуватимуся Його божественним виправданням.

10Коли ворогиня моя побачить це, Її вкриє сором, Ту, яка глузує з мене: «Де цей Бог твій, ВІЧНИЙ?» Очі мої побачать її [падіння]; Ось, вона буде на топтання, Мов грязь на вулицях.

11День для відбудови твоїх мурів — То далекий день.

12Це радше день, коли до тебе [Топчителі] будуть стікатися з Ассирії та міст Єгипту — від [кожної землі від] Єгипту до Євфрату, від моря до моря і від гори до гори —

13І земля твоя стане спустошенням — через тих, хто живе на ній, — як плід їхніх лиходійств.

14О, паси Твій народ Твоїм жезлом, Твою власну отару. Нехай ті, що живуть усамітнено в лісі посеред родючих угідь, пасуться на Башані та в Ґілеаді, як у дні давні.

15Я явлю йому дивовижні діла, як у дні, коли Ти виступив із землі Єгипетської.

16Нехай народи бачать і посоромляться попри всю свою міць; нехай покладуть руку на уста; нехай їхні вуха знечуються!

17Нехай лижуть порох, як змії, немов плазуни землі! Нехай з трепетом виходять із твердинь своїх до ВІЧНОГО, нашого Бога; нехай бояться і страхаються Тебе!

18Хто є Бог, як Ти, що прощає беззаконня і відпускає провину — що не тримає гнів повік на останок Твого власного народу, бо Ти любиш милосердя!

19[Бог] поверне нас із любов'ю, розтоптуючи наші беззаконня. Ти кинеш усі наші гріхи в глибини моря.

20Ти збережеш вірність Якову, відданість Аврааму, як Ти клявся батькам нашим у дні минулі.