КНИГА ПЛАЧ ЕРЕМІЇ 4 · Лихо Сіону

1א О горе! Потьмяніло золото, Знецінилося золото найчистіше! Священні камені порозкидані На кожному розі вулиці.

2ב Дорогоцінні діти Сіону, Колись ціновані мов золото — О горе, за глиняний посуд вони полічені, Твір рук гончаря!

3ג Навіть шакали підставляють груди І годують малят своїх; Та мій бідний народ став жорстоким, Немов страуси в пустелі.

4ד Язик немовляти прилипає До піднебіння від спраги. Малі діти благають хліба; Ніхто не вломить їм кусня.

5ה Ті, що розкошували на бенкетах, Лежать зголоднілі на вулицях; Ті, що викохані в багрянці, Горнуться до куп гною.

6ו Провина мого бідного народу Перевершила гріх Содому, Що був повалений умить, І не торкнулася його рука людська.

7ז Обранці її були чистіші за сніг, Біліші за молоко; Їхнє тіло було ясніше за корал, Сапфіровою була їхня постава.

8ח Тепер лиця їхні темніші за сажу, Не впізнають їх на вулицях; Зсохлася шкіра на кістках їхніх, Стала сухою, мов дерево.

9ט Краще було вбитим мечем, Аніж замордованим голодом, Що ниділи, [немов] поранені, Через нестачу плодів польових.

10י Власними руками жалісливі жінки Варили дітей своїх; Це стало їм їжею, У погибелі мого бідного народу.

11כ БОГ дав повну волю люті, І вилив палючий гнів — Запалив вогонь на Сіоні, Що пожер його підвалини.

12ל Не вірили царі землі, Ані жоден із мешканців світу, Що ворог чи супротивник зможе ввійти У брами Єрусалима.

13מ Сталося це через гріхи її пророків, Беззаконня її священників, Які проливали серед неї Кров праведників.

14נ Вони блукали наосліп вулицями,Опоганені кров’ю,Так що ніхто не мігТоркнутися одеж їхніх.

15ס «Геть! Нечистий!» — кричали до них,«Геть! Геть! Не торкайтеся!»Так вони блукали і знову блукали;Бо народи постановили:«Вони не лишаться тут довше».

16פ Лице БОЖЕ відвернулося від них, І більше не спогляне на них.Вони не виявили поваги до священників,Ні прихильності до старців.

17ע Ще й тепер очі наші марніютьМарно сподіваючись визволення.Як чекали ми, так і чекаємоНа народ, що не може зарадити.

18צ Кроки наші перепинялися,Ми не могли ходити майданами нашими. Наша погибель близько, дні наші скінчилися —Леле, наша погибель настала!

19ק Переслідувачі наші були прудкішимиЗа орлів у небі;Вони гналися за нами в горах,Чатували на нас у пустелі.

20ר Подих нашого життя, БОЖИЙ помазаник,Був схоплений у їхні пастки —Той, під чиєю тінню думали миЖити поміж народами.

21ש Радій і веселися, Прекрасна Едомо,Що живеш у землі Уц!До тебе також перейде чаша,Ти вп’єшся й оголиш наготу свою.

22ת Твоє беззаконня, Прекрасний Сіоне, спокутане;Ти більше не будеш вигнаний.Твоє беззаконня, Прекрасна Едомо, [Бог] запримітитьІ розкриє гріхи твої.