КНИГА ПЛАЧ ЕРЕМІЇ 2 · Гнів Божий на Єрусалим

1א О горе! Владика з гніву Свого осоромив Прекрасний Сіон, скинув із неба на землю Велич Ізраїля. Підніжжя Боже не згадано в цей день гніву.

2ב Владика спустошив без жалю всі оселі Якова — зруйнував у гніві твердині Прекрасної Юдеї, скинувши в безчесті Царство та його проводирів.

3ג У палаючому гніві [Бог] відсік усю міць Ізраїля — відвівши правицю підтримки перед лицем ворога, і спустошуючи Якова, мов палючий вогонь, що пожирає з усіх боків.

4ד [Бог] напнув лук, немов ворог, спрямував правицю, мов супостат, і побив усіх, хто милував око. Гнів Божий вилився, мов вогонь, у Наметі Прекрасного Сіону.

5ה Владика постав, немов ворог — спустошуючи Ізраїль, спустошуючи всі палаци його, руйнуючи твердині його, множачи в Прекрасній Юдеї смуток і стогін.

6ו Оголено Кущу Божу, немов сад, і Скинію знищено; БОГ припинив у Сіоні Свято і суботу; і в ярості гніву Свого відкинув Царя і священника.

7ז Владика зневажив вівтар, покинув Святилище, віддавши в руки ворога мури палаців його; піднесли вони крик у Домі БОГА, немов у день святковий.

8ח БОГ поклав зруйнувати мур Прекрасного Сіону — виміряв лінією, не відвів руки від нищення. Мур і вал примусив ридати, разом вони знемагають.

9ט Її брами запали в землю,Її засуви розбиті на друзки;Її цар і її проводирі — у вигнанні, Навчання, тут священиче навчання; пор. Єр. 18.18; Агг. 2.11; Мал. 2.6. більше немає;Її пророки також не отримуютьЖодного видіння від БОГА.

10י Мовчки сидять на земліСтарці Прекрасного Сіону;Вони посипали порохом свої головиІ підперезалися веретищем;Дівиці Єрусалима схилилиСвої голови до землі.

11כ Очі мої виснажені від сліз,Серце моє збунтоване,Єство моє тане Від загибелі мого бідного народу, Коли немовлята та грудні діти знемагаютьНа майданах міста.

12ל Вони питають у матерів своїх:«Де хліб і вино?»Коли знемагають, як поранені в бою,На майданах міста,Коли згасає життя їхнєНа лоні їхніх матерів.

13מ Що можу взяти за свідка або з чим порівнятиТебе, о Прекрасний Єрусалиме?З чим можу зіставити тебе, щоб утішити тебе,О Прекрасна Діво Сіону?Бо руїна твоя безкрая, як море:Хто зцілить тебе?

14נ Твої віщуни пророкували тобіОману та безглуздя.Вони не викривали твоєї провини,Щоб повернути тобі твою долю,А пророкували тобі провіщенняОмани та зваби.

15ס Усі, хто проходить твоїм шляхом,Плескають у долоні над тобою;Вони свищуть і хитають головою Над Прекрасним Єрусалимом:«Чи це те місто, яке називалиДосконалістю Краси,Радістю Всієї Землі?»

16פ Усі твої ворогиГлузують із тебе;Вони свищуть і скрегочуть зубами,І кричать: «Ми згубили її!О, це день, на який ми сподівалися;Ми дожили, щоб побачити це!»

17ע БОГ учинив те, що задумав,Виконавши веління,Що було призначене здавна,І зруйнувавши без жалю.[Бог] дав ворогу зловтішатися над тобою,Підніс могутність твоїх ворогів.

18צ Їхнє серце взивало до Владики.О стіно Прекрасного Сіону,Лий сльози, немов потік,Удень і вночі!Не давай собі спочинку,Очам твоїм — спокою.

19ק Устань, волай уночіНа початку сторож,Виливай серце своє, мов воду,Перед лицем Владики!Піднеси свої руки до [Бога]За життя немовлят твоїх,Що мліють від голодуНа кожному розі вулиць.

20ר «Поглянь, о ВІЧНИЙ, і подивися,Кому Ти вчинив таке!Леле, жінки їдять власний плід,Своїх новонароджених немовлят!Леле, священник і пророк убитіУ Святилищі Владики!

21ש Простерті на вулицях лежатьІ малі, і старі.Мої діви та юнакиВпали від меча;Ти вбив їх у день Свого гніву,Ти винищив без жалю.

22ת Ти скликав, немов на свято,Моїх сусідів звідусіль.У день гніву БОГАНіхто не вцілів і не врятувався;Тих, кого я народила і викохала,Мій ворог пожер».