КНИГА СУДДЇВ 9 · Змова Авімелеха

1Авімелех, син Єруббаала, пішов до братів своєї матері в Сихем і говорив до них та до всього роду родини своєї матері. Він сказав:

2«Поставте це запитання усім громадянам Сихема: Що краще для вас — чи щоб панували над вами всі сімдесят синів Єруббаала, чи щоб панував один? І пам’ятайте: я — ваша власна плоть і кров».

3Брати його матері переказали всі ці слова за нього усім громадянам Сихема, і серця їхні схилилися до Авімелеха, бо вони сказали: «Він — наш родич».

4Вони дали йому сімдесят шекелів із храму Ваал-Беріта; і найняв за них Авімелех нікчемних та зухвалих людей, і вони пішли слідом за ним.

5Тоді прийшов він до дому свого батька в Офрі й убив своїх братів, синів Єруббаала, сімдесятьох по черзі, на одному камені. Тільки Йотам, наймолодший син Єруббаала, уцілів, бо сховався.

6Зійшлися всі громадяни Сихема і весь Бет-Мілло, і проголосили Авімелеха царем біля теребінта коло стовпа, що в Сихемі.

7Коли сповістили Йотама, він пішов і став на вершині гори Ґарізім, і кликав до них гучним голосом. «Громадяни Сихема! — скрикнув він, — Послухайте мене, щоб і Бог послухав вас.

8«Якось пішли дерева помазати царя над собою. І сказали вони до оливки: „Царюй над нами“.»

9Та оливка відповіла: „Чи ж я, через яку шанують Бога й людей, перестану давати мій щедрий єлей, щоб іти й хитатися над деревами?“

10Тоді сказали дерева до смоковниці: „Ходи ти, царюй над нами“.

11Та смоковниця відповіла: «Чи ж перестала я давати солодкість мою, пресмачний плід мій, щоби піти й величатися понад деревами?»

12І сказали дерева до виноградної лози: «Ходи ти, царюй над нами!»

13Та виноградна лоза відповіла: «Чи ж перестала я давати молоде вино моє, що веселить Бога й людей, щоби піти й величатися понад деревами?»

14Тоді всі дерева сказали тернині: «Ходи ти, царюй над нами!»

15І сказала тернина деревам: «Якщо ви по правді помазуєте мене царем над собою, прийдіть і знайдіть сховок у моїй тіні; а якщо ні, нехай вийде вогонь із тернини й пожере кедри ліванські!»

16«Тож тепер, якщо ви по правді й вірно вчинили, зробивши Авімелеха царем, якщо добро вчинили ви щодо Єруббаала та дому його і воздали йому за заслугами його —

17зважаючи на те, що батько мій воював за вас і врятував вас від мідіянітян, важачи життям своїм,

18а ви нині повстали проти дому мого батька, вбили синів його (сімдесят мужів поспіль на одному камені!) і поставили Авімелеха, сина служниці його, царем над громадянами Сихему тільки тому, що він ваш родич, —

19якщо, кажу, ви цього дня по правді та вірно вчинили щодо Єруббаала і дому його, тіштеся Авімелехом, і нехай він так само тішиться вами.

20А якщо ні, нехай вийде вогонь від Авімелеха й пожере громадян Сихему та Бет-Мілло, і нехай вийде вогонь від громадян Сихему та Бет-Мілло й пожере Авімелеха!»

21З цим Йотам утік. Він побіг до Бееру і залишився там через брата свого Авімелеха.

22Авімелех же владарював над Ізраїлем три роки.

23Тоді послав Бог духа незгоди між Авімелехом та громадянами Сихему, і громадяни Сихему зрадили вірність Авімелехові —

24аби злочин, учинений проти сімдесяти синів Єруббаала, було відомщено, і щоб кров їхня впала на брата їхнього Авімелеха, який убив їх, і на громадян Сихему, які підтримали його у вбивстві братів його.

25І розставили громадяни Сихему проти нього засідки на верхів'ях пагорбів; і грабували вони кожного, хто проходив повз них дорогою. І дійшла про це звістка до Авімелеха.

26Тоді Ґаал, син Еведа, і товариші його прийшли, проходячи через Сихем, і громадяни Сихему виявили довіру до нього.

27І вийшли вони в поля, зібрали та вичавили виноград зі своїх виноградників і влаштували свято. Увійшли вони до храму свого бога, і коли їли та пили, то зневажали Авімелеха.

28І сказав Ґаал, син Еведа: «Хто такий Авімелех і хто [ми], сихемці, щоб нам служити йому? Чи не цей самий син Єруббаала та його намісник Зевул служили колись людям Гамора, батька Сихему? То чому маємо ми служити йому?

29О, якби цей народ був під моїм проводом, я позбувся б Авімелеха! Було б кинуто виклик Авімелехові: „Поповни лави свої й виходь сюди!“»

30Коли Зевул, правитель міста, почув слова Ґаала, сина Еведа, він запалав гнівом.

31І послав він вісників до Авімелеха в Торму сказати: «Ось Ґаал, син Еведа, та його товариші прийшли до Сихему, і вони підбурюють місто проти тебе.

32Тому вирушай уночі з військом, яке при тобі, і заховайся в полях».

33Рано-вранці, як тільки зійде сонце, рушай на місто. І тоді він та військо його вийдуть проти тебе, і ти вчиниш із ним усе, на що спроможеться рука твоя».

34І вирушив Авімелех та все військо, що було з ним, уночі, і засіли проти Сихема в чотирьох схованках.

35Коли ж Гаал, син Еведа, вийшов і став коло входу до міської брами, Авімелех і військо, що було з ним, підвелися із засідки.

36Побачив Гаал військо й сказав до Зевула: «Поглянь, військо сходить із вершин гір!» Але Зевул сказав йому: «То тіні гір здаються тобі людьми».

37Гаал знову заговорив і сказав: «Поглянь, військо сходить від Таббур-Ерецу, а інший загін іде від напрямку Елон-Меоненіму».

38«Що ж, — відповів Зевул, — де тепер хвастощі твої: „Хто такий Авімелех, щоб ми служили йому?“ Чи не це те військо, з якого ти глузував? Вийди ж тепер і бийся з ними!»

39І вийшов Гаал на чолі громадян Сихема й вступив у бій з Авімелехом.

40Та змушений був він утікати перед ним, і переслідував його Авімелех, і багато полягло вбитих аж до самого входу в браму.

41Тоді Авімелех зостався в Арумі, а Зевул вигнав Гаала та його спільників і не дав їм лишитися в Сихемі.

42Наступного дня люди вийшли в поле, і про це сповістили Авімелеха.

43Тож узяв він своє військо, розділив його на три загони й ліг у засідку в полі; і коли побачив, що люди виходять із міста, кинувся на них і побив їх.

44Тим часом як Авімелех та загін, що був із ним, кинулися вперед і зайняли становище при вході до міської брами, інші два загони кинулися на всіх, хто був у відкритому полі, і висікли їх.

45Авімелех воював проти міста ввесь той день. Він здобув місто та винищив людей, що були в ньому; він зрівняв місто із землею і засіяв його сіллю.

46Коли довідалися про це всі жителі Башти Шехема, то ввійшли вони до крипти храму Ел-Беріта.

47І сповістили Авімелеха, що всі жителі Башти Шехема зібралися [там],

48Тоді Авімелех та всі люди, що були з ним, зійшли на гору Цалмон. Узявши сокиру в руку свою, Авімелех зрубав гілку з дерева, підняв її та поклав собі на плече. Відтак сказав він до людей, що супроводжували його: «Що бачили ви, як я робив, — хутко чиніть те саме!»

49І нарубав кожен із людей також по гілці; потім вони рушили вслід за Авімелехом, поклали їх проти крипти і спалили крипту над їхніми головами. Так загинули також і всі люди Башти Шехема, зо тисяча чоловіків та жінок.

50Пішов Авімелех до Тевеца; він отаборився біля Тевеца і здобув його.

51Усередині міста стояла укріплена башта; і знайшли там притулок чоловіки й жінки, і всі жителі міста. Вони замкнулися всередині й зійшли на покрівлю башти.

52Авімелех підступив до башти і напав на неї. Він наблизився до дверей башти, щоб підпалити її вогнем.

53Але одна жінка кинула верхній жорновий камінь на голову Авімелеха і розбила йому череп.

54І негайно вигукнув він до свого слуги, свого зброєносця: «Витягни кинджал свій і добий мене, щоб не сказали про мене: “Жінка вбила його!”» Тож слуга простромив його, і він помер.

55Коли ж ті, хто був на боці Ізраїля, побачили, що Авімелех помер, кожен пішов до свого дому.

56Так Бог відплатив Авімелеху за зло, яке той учинив своєму батькові, вбивши сімдесят братів своїх;

57і так само Бог відплатив людям Сихема за все їхнє лиходійство. І збулося над ними прокляття Йотама, сина Єруббаала.