КНИГА СУДДЇВ 5 · Пісня Девори та Барака

1Того дня заспівали Дебора та Барак, син Авіноама:

2Коли пасма лишаються непідстриженими в Ізраїлі,Коли народ офірує себе —Благословляйте БОГА!

3Слухайте, о царі! Прихиліть вухо, о володарі!Я співатиму, співатиму БОГУ,Славитиму ВІЧНОГО, Бога Ізраїлевого.

4О БОЖЕ, коли Ти виходив із Сеїру,Крокував із краю Едому,Земля тремтіла;Небеса струменіли,Так, хмари струменіли водою,

5Гори здригнулися як побічна форма від nazollu; пор. Тарґум перед БОГОМ,Отой Синай, перед БОГОМ — Богом Ізраїлевим.

6За днів Шамґара, сина Аната,За днів Яїлі каравани припинилися,І подорожні ходилиМанівцями.

7Визволення припинилося,Припинилося в Ізраїлі,Доки ти, архаїчна друга особа однини жіночого роду. не встала, о Деборо,Не встала, о мати, в Ізраїлі!

8Коли обирали нових богів,Чи був тоді воїн у брамах?Ні щита, ні списа не було видноСеред сорока тисяч в Ізраїлі!

9Моє серце — з проводирями Ізраїля,З присвяченими серед народу —Благословляйте БОГА!

10Ви, вершники на білявих ослицях,Ви, що сидите на сідлових килимах,І ви, подорожні, сповіщайте про це!

11Гучніше за голос лучників,Там, між водопоями,Нехай оспівують милостиві діяння БОГА —Милостиве визволення Ізраїля.Тоді народ БОЖИЙСпустився до брам!

12Прокинься, прокинься, о Деборо!Прокинься, прокинься, заведи пісню!Встань, о Бараку;Веди полонених твоїх, о сину Авіноама!

13Тоді залишок став переможцем над могутніми, народ БОГА (з патахом) Адонай; так у багатьох євр. рукоп. здобув мою перемогу над воїнами.

14Від Єфрема прийшли ті, чиє коріння в Амалику;За тобою, рід твій Веніямин;Від Махіра зійшли проводирі,Від Завулона такі, що тримають жезл начальника.

15І проводирі Іссахара були з Деворою;Як Варак, так і Іссахар —Кинувся за ним у долину.Між родами РувимаБули великі постанови серця.

16Чому ж сидів ти поміж кошарамиІ слухав, як грають на сопілках для отар?Між родами РувимаБули великі вивідування серця!

17Ґілеад залишився за Йорданом;А Дан — чому затримався він коло кораблів?Асир сидів на узбережжі морськомуІ лишався коло пристаней своїх.

18Завулон — то народ, що зневажив смерть,Нефталі — на відкритих висотах.

19Тоді прийшли царі, вони воювали:Царі Ханаану воювалиВ Таанаху, біля вод Меґіддо —Вони не взяли здобичі срібла.

20Зорі воювали з неба,Зі своїх доріг вони воювали проти Сісери.

21Потік Кішон змив їх,Потік бурхливий, потік Кішон.Ступай, душе моя, з мужністю!

22Тоді стукотіли копита кінські,Коли нестримно скакали коні.

23«Прокляніть Мероз!» — сказав ангел БОГА.«Гірко прокляніть мешканців його,Бо не прийшли вони на допомогу БОГОВІ,На допомогу БОГОВІ серед воїнів».

24Благословенніша за всіх жінок хай буде Яїл,Дружина Хевера кенеянина,Благословенніша за всіх жінок у наметах.

25Він води просив, вона подала молоко;У князівській чаші принесла йому кисляку.

26Руку свою [ліву] простягла вона до наметового кілка,А правицю свою — до молота ремісників.Вона вдарила Сісеру, розтрощила його голову,Розбила й пробила скроню його.

27Біля ніг її він схилився, упав і простягнувся,Біля ніг її він схилився, упав бездиханний;Де схилився, там і упав — знищений.

28Крізь вікно виглядала мати Сісери, за ґратами вона голосила: «Чому так довго бариться його колісниця? Чому такий запізнілий стукіт його коліс?»

29Наймудріші з її дам дають відповідь; вона й сама відповідає собі:

30«Певне, вони знаходять і ділять здобич: по дівчині чи дві на кожного мужа, здобич із барвистих тканин для Сісери, здобич із вишитих тканин, пара вишитих тканин на шию кожного як здобич».

31Так нехай загинуть усі Твої вороги, о БОЖЕ! А Твої друзі нехай будуть як сонце, що сходить у могутності своїй! І земля була спокійна сорок років.