КНИГА СУДДЇВ 21 · Дружини для веніяминівців

1А мужі Ізраїля склали присягу в Міцпі: «Ніхто з нас не віддасть своєї дочки заміж за веніяминівця».

2І прийшов народ до Бет-Елу й сидів там перед Богом до вечора. Вони голосили й плакали гірко,

3і сказали: «О ВІЧНИЙ Боже Ізраїлів, чому сталося це в Ізраїлі, що сьогодні забракло в Ізраїлі одного коліна?»

4Уранці наступного дня народ збудував там жертовник і приніс цілопалення та мирні жертви.

5І запитали сини Ізраїля: «Чи є хтось з усіх колін Ізраїля, хто не прибув на збори перед БОГОМ?» Бо велику клятву було складено щодо всякого, хто не зійде до БОГА в Міцпу: «Він буде скараний на смерть».

6І пожаліли сини Ізраїля Веніямина, брата свого, і сказали: «Цього дня одне коліно відтято від Ізраїля!

7Що нам зробити, щоб забезпечити дружинами тих, хто залишився, якщо ми присяглися БОГОМ не віддавати за них жодної з наших дочок?»

8І спитали вони: «Чи є хтось із колін Ізраїля, хто не зійшов до БОГА в Міцпу?» І ось, ніхто з Явеш-Гілеаду не приходив до табору, на збори.

9Бо коли перелічили військо, не виявилося там жодного з мешканців Явеш-Гілеаду.

10Тоді громада вирядила туди дванадцять тисяч воїнів, наказавши їм так: «Ідіть і повбивайте мешканців Явеш-Гілеаду вістрям меча, включно з жінками й дітьми.

11І ось що ви маєте зробити: піддайте закляттю кожного чоловіка та всяку жінку, що пізнала чоловіка плотськи».

12І знайшли вони серед мешканців Явеш-Ґілеаду 400 дівчат, які не пізнали чоловіка тілесно; і привели їх до табору в Шіло, що в землі Ханаанській.

13Тоді вся громада послала звістку до веніяминівців, що були на скелі Ріммон, і запропонувала їм мир.

14І повернулися веніяминівці того часу, і дали їм тих дівчат, яких залишили живими з жінок Явеш-Ґілеаду. Але не вистачило їх для них.

15І змилосердився народ над Веніямином, бо БОГ учинив пролом у колінах Ізраїлевих.

16І сказали старійшини громади: «Що нам зробити з дружинами для тих, хто зостався, адже жінки Веніямина винищені?»

17Бо вони сказали: «Має бути спадщина вцілілим для Веніямина, щоб не згладилося коліно з Ізраїля;

18проте ми не можемо дати їм за дружин жодної з наших дочок», бо сини Ізраїлеві заприсяглися: «Проклятий той, хто дасть дружину Веніяминові!»

19І сказали вони: «Ось щорічне свято БОГА саме відбувається в Шіло». (Воно лежить на північ від Бет-Елу, на схід від битого шляху, що йде від Бет-Елу до Сихема, і на південь від Левони.)

20І наказали вони синам Веніямина так: «Ідіть і заляжте в засідку у виноградниках.

21І як тільки побачите, що дочки Шіло виходять водити хороводи, виходьте з виноградників; схопіть собі кожен дружину з дочок Шіло і вирушайте до землі Веніямина».

22І якщо їхні батьки чи брати прийдуть до нас зі скаргою, ми скажемо їм: «Будьте великодушні до них заради нас! Ми не змогли забезпечити кожного з них дружиною через війну, і ви стягнули б на себе провину, якби самі дали їм [дружин]».

23Беніяминівці так і вчинили. Вони взяли собі за дружин із викрадених ними танцівниць стільки, скільки було їх самих за ліком. Потім вони повернулися до свого володіння, відбудували свої міста й оселилися в них.

24Тоді сини Ізраїлеві розійшлися звідти кожен до свого племені та свого роду; і кожен вирушив до своєї землі.

25У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен чинив так, як йому було вгодно.