КНИГА СУДДЇВ 1 · Продовження завоювання Ханаану

1По смерті Ісуса запитали ізраїльтяни БОГА: «Хто з нас піде першим проти ханаанеїв, щоб воювати з ними?»

2І відповів БОГ: «Нехай [коліно] Юди піде. Оце Я віддаю землю в руки їхні».

3І сказав Юда до свого братерського коліна Симеона: «Ходи з нами до нашого уділеного наділу, і будемо воювати проти ханаанеїв, а потім і ми підемо з тобою до твого уділеного наділу». І пішов Симеон із ними.

4Коли Юда вирушив, БОГ віддав ханаанеїв та періззеїв у руки їхні, і вони розбили десять тисяч люду в Безеку.

5У Безеку зустріли вони Адоні-Безека, вступили з ним у бій і розбили ханаанеїв та періззеїв.

6І втік Адоні-Безек, але вони погналися за ним і схопили його, та й повідтинали йому великі пальці рук його і ніг його.

7І сказав Адоні-Безек: «Сімдесят царів з повідтинаваними великими пальцями рук і ніг збирали крихти під моїм столом; як чинив я, так Бог і відплатив мені». І привели його до Єрусалима, і він помер там.

8І напали юдеї на Єрусалим, і здобули його, і висікли його мечем, а місто підпалили вогнем.

9Після того зійшли юдеї, щоб воювати проти ханаанеїв, які жили в горах, у Негеві та в Шефелі.

10І рушили юдеї проти ханаанеїв, що жили в Хевроні, і розбили Шешая, Ахімана та Талмая. (А ім'я Хеврона раніше було Кір'ят-Арба).

11Звідти рушили вони проти мешканців Девіра (а ім'я Девіра раніше було Кір'ят-Сефер).

12І проголосив Калев: «Хто нападе на Кір'ят-Сефер і здобуде його, тому дам мою дочку Ахсу за дружину».

13Його молодший родич, Отніїл кеназій, здобув його; і дав йому Калев дочку свою Ахсу за дружину.

14Коли ж вона прийшла [до нього], то спонукала його просити в її батька маєтності. Вона зсіла з віслюка, і Калев запитав її: «Що з тобою?»

15Вона відповіла: «Дай мені дарунок, бо ти віддав мене на землю Неґев; дай мені й джерела водні». І Калев дав їй Верхній та Нижній Ґуллот.

16Нащадки ж кеніта, Мойсеєвого тестя, піднялися з юдеями з Міста Пальм до пустелі Юдиної; і пішли вони та оселилися серед народу в Неґеві Арада.

17І пішов Юда зі своїм братом-племенем Симеоном та розбив ханаанеїв, які жили в Цефаті. Вони віддали його на закляття, і тому місто було назване Хорма.

18І здобув Юда Газу та її околиці, Ашкелон та його околиці, і Екрон та його околиці.

19БОГ був з Юдою, тож вони заволоділи нагір'ям; проте не змогли вигнати мешканців долини, бо в тих були залізні колісниці.

20І віддали Хеврон Калеву, як і обіцяв Мойсей; і вигнав він звідти трьох анакітів.

21Веніяминівці ж не вигнали євусеїв, мешканців Єрусалима; тому євусеї живуть із веніяминівцями в Єрусалимі й донині.

22Дім Йосифа, зі свого боку, пішов війною на Бетель, і БОГ був з ними.

23Коли Дім Йосифа розвідував під Бетелем (раніше ж ім'я цьому місту було Луз),

24вартові їхні побачили чоловіка, який виходив із міста. І сказали вони йому: «Лише покажи нам, як увійти до міста, і ми вчинимо з тобою милосердно».

25Він показав їм, як увійти до міста; вони витяли місто мечем, а того чоловіка та всю рідню його відпустили.

26І пішов той чоловік до землі Хеттеїв. Він заснував місто й назвав його Луз, і це ім'я його аж до цього дня.

27Манасія не вигнав [жителів] Бет-Шеану та залежних від нього поселень, ані [жителів] Таанаху та залежних від нього поселень, ані жителів Дору та залежних від нього поселень, ані жителів Ївлеаму та залежних від нього поселень, ані жителів Меґіддо та залежних від нього поселень. Ханаанеї наполегливо зоставалися жити в цьому краю.

28І коли Ізраїль зміцнів, він піддав Ханаанеїв примусовій праці; але не вигнав їх.

29Ані Єфрем не вигнав Ханаанеїв, що жили в Ґезері; тож Ханаанеї жили посеред них у Ґезері.

30Завулон не вигнав жителів Кітрону, ані жителів Нагалолу; тож Ханаанеї жили посеред них, але були піддані примусовій праці.

31Асир не вигнав жителів Акко, ані жителів Сидону, Ахлаву, Ахзібу, Хельби, Афіку та Рехову.

32Тож Асирівці жили посеред Ханаанеїв, жителів цієї землі, бо не вигнали їх.

33Нефталим не вигнав жителів Бет-Шемешу, ані жителів Бет-Анату. Але оселилися вони посеред ханаанських жителів цієї землі, а жителі Бет-Шемешу та Бет-Анату мусили виконувати для них примусову працю.

34Амореї потіснили Данівців у гірський край; вони не давали їм зійти на рівнину.

35Амореї також уперлися жити в Гар-Гересі, в Аялоні та в Шаалбімі. Але рука Дому Йосифового тяжіла над ними, і мусили вони відбувати примусову працю.

36Територія амореїв простягалася від Узвозу Акраббім — від Сели — і далі.