КНИГА СУДДЇВ 19 · Злочин веніяминівців

1Тими днями, коли не було царя в Ізраїлі, один чоловік Левіт, що жив на узбіччі гори Єфремової, узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдиного.

2Одного разу зрадила його наложниця, пішовши від нього до дому батька свого у Вифлеємі Юдинім; і пробула вона там повні чотири місяці.

3Тоді встав її чоловік і пішов за нею зі слугою своїм та парою ослів, щоб прихилити її серце й повернути її. Вона ввела його до дому батька свого; і коли батько молодої жінки побачив його, то зустрів його з радістю.

4І втримав його тесть його, батько молодої жінки, і перебув він у нього три дні; вони їли, і пили, і ночували там.

5Рано-вранці четвертого дня він зібрався вирушати; але батько молодої жінки сказав зятеві своєму: «З’їж чогось, аби підкріпитися, а тоді підеш».

6І сіли вони обоє, і бенкетували вкупі. Тоді батько молодої жінки сказав чоловікові: «Зостанься-но на ніч і звесели серце твоє».

7Чоловік підвівся, щоб піти, але тесть наполегливо просив його, аж поки той не повернувся й не переночував там.

8Рано-вранці п'ятого дня він уже лаштувався в дорогу, коли батько молодої жінки сказав: «Підживися-но». І їли вони обоє, гаючись аж ген по полудні.

9Тоді чоловік, його наложниця та його слуга зібралися вирушати. Тесть його, батько молодої жінки, сказав йому: «Поглянь, день хилиться вже до вечора; зостанься-но на ніч. Бачиш, згасає день; переночуй тут і звесели серце твоє. Завтра встанете рано в дорогу свою й вирушите додому».

10Але чоловік не захотів лишитися на ніч. Він устав і пішов, і дійшов аж до околиць Євуса — цебто Єрусалима; і з ним була пара нав'ючених ослів, і наложниця його була з ним.

11Коли ж були вони близько Євуса, а день уже вельми схилився до вечора, сказав слуга до свого пана: «Ходімо й звернімо до цього міста євусеїв та й переночуймо в ньому».

12Та сказав йому пан його: «Не звернемо ми до міста чужинців, що не з Ізраїля вони, але підемо далі до Ґіви».

13«Ходімо, — сказав він слузі своєму, — наблизьмося до одного з тих місць і переночуймо або в Ґіві, або в Рамі».

14І пішли вони далі, і зайшло над ними сонце коло Ґіви Веніяминової.

15І звернули вони туди, щоб увійти й переночувати в Ґіві. І ввійшов він, і сів на міській площі, та ніхто не запросив їх до господи на ніч.

16І ось увечері прийшов якийсь старий чоловік із праці своєї з поля. (А походив цей чоловік з узгір'я Єфремового й мешкав у Ґіві, люди ж того місця були веніяминівці).

17І звів він очі свої, й побачив подорожнього на міській площі. «Куди, — запитав старий чоловік, — ти йдеш і звідки ти приходиш?»

18І відказав той йому: «Ми прямуємо з Вифлеєма Юдиного на той край узгір'я Єфремового. Звідти я; і ходив я до Вифлеєма Юдиного, а нині йду до Дому БОГА, та ніхто не приймає мене до господи.

19А маємо ми і солому січену, і корм для наших ослів, а також хліб і вино для мене, і для раби твоєї, і для слуги при рабах твоїх. Немає в нас браку ні в чому».

20«Будь спокійний, — промовив старий. — Нехай усяка потреба твоя буде на мені. Тільки в жодному разі не ночуй на майдані».

21І він увів його до свого дому, і нагодував ослів; тоді вони омили ноги свої, і їли та пили.

22Коли вони звеселяли серця свої, ось жителі міста, люди розпусні, оточили дім і стукали у двері. І гукали вони до старого господаря дому: «Виведи того чоловіка, що увійшов до твого дому, аби ми пізнали його».

23Господар дому вийшов до них і мовив їм: «Благаю, мої друзі, не чиніть такого зла. Оскільки цей чоловік увійшов до мого дому, не чиніть цієї мерзоти.

24Ось моя дочка-незайманиця та його наложниця. Виведу я їх до вас. Чиніть із ними, що вам завгодно; але цьому чоловікові не робіть цієї безчесної речі».

25Та не захотіли ті слухати його. Тоді чоловік схопив свою наложницю і виштовхав її геть до них. І вони зґвалтували її та знущалися з неї цілу ніч аж до ранку; і відпустили її, коли зайнялася зоря.

26На світанку жінка повернулася; і коли вже займався день, вона впала біля входу до того самого дому, де перебував її чоловік.

27Коли її чоловік уранці встав, відчинив двері дому і вийшов, щоб продовжити путь свою, — ось та жінка, наложниця його, лежить біля входу до дому, а руки її на порозі.

28«Уставай, — сказав він їй, — ходімо». Але не було відповіді. Тоді чоловік поклав її на осла і вирушив додому.

29Коли він прийшов додому, він узяв ножа, схопив свою наложницю і розсік її член за членом на дванадцять частин. Він послав їх по всій території Ізраїля.

30І кожен, хто бачив це, вигукував: «Ніколи не бувало такого і не бачено від дня, коли сини Ізраїлеві вийшли з землі Єгипетської, аж до цього дня! Зверніть свій розум до цього; порадьтеся і вирішіть».