КНИГА СУДДЇВ 11 · Їфтах визволяє Ізраїль

1Єффай ґілеадянин був хоробрим воїном, і був він сином блудниці. Батьком Єффая був Ґілеад;

2але й дружина Ґілеада народила йому синів, і коли сини дружини підросли, вони вигнали Єффая. Сказали вони йому: «Ти не матимеш спадщини в домі нашого батька, бо ти — син чужинки».

3І втік Єффай від братів своїх, і оселився в землі Тов. І зібралися довкола Єффая негідні люди, і виходили в набіги разом із ним.

4Через деякий час аммонітяни пішли війною проти Ізраїля.

5І коли аммонітяни напали на Ізраїль, пішли старійшини Ґілеаду, щоб повернути Єффая із землі Тов.

6І сказали вони Єффаю: «Ходи, будь нашим вождем, щоб ми могли воювати проти аммонітян».

7І відповів Єффай старійшинам Ґілеаду: «Хіба не ви зненавиділи мене й вигнали з дому батька мого? Як же ви приходите до мене тепер, коли ви в скруті?»

8Сказали старійшини Ґілеаду Єффаю: «Саме тому ми тепер і звернулися до тебе. Якщо ти підеш із нами й будеш битися проти аммонітян, ти станеш нашим проводирем над усіма жителями Ґілеаду».

9І сказав Єффай старійшинам Ґілеаду: «[Гаразд,] якщо ви повернете мене, щоб воювати проти аммонітян, і БОГ віддасть їх мені, то я буду вашим проводирем».

10І відповіли старійшини Ґілеаду Єффаю: «БОГ нехай буде свідком між нами: ми зробимо достоту так, як ти сказав».

11І пішов Єффай зі старійшинами Ґілеаду, і поставив його народ над собою проводирем і вождем. І повторив Єффай усі ці слова перед БОГОМ у Міцпі.

12Тоді Єффай послав послів до царя аммонітян, кажучи: «Що маєш проти мене, що прийшов ти воювати проти землі моєї?»

13І відповів цар аммонітян послам Єффая: «Коли Ізраїль виходив із Єгипту, він захопив землю мою від Арнона до Яббока і аж до Йордану. Отож тепер поверни її мирно».

14І знову послав Єффай послів до царя аммонітян.

15І сказав йому: «Так говорить Єффай: Не захоплював Ізраїль ані землі Моава, ані землі аммонітян.

16Бо коли виходили вони з Єгипту, Ізраїль ішов пустелею до Очеретяного моря і прийшов до Кадеша.

17Тоді послав Ізраїль послів до царя Едома, кажучи: “Дозволь нам перейти через твою землю”. Але цар Едома не погодився. Послали також і до царя Моава, та той відмовив. І зостався Ізраїль у Кадеші,

18і пішов далі через пустелю, обминаючи землю Едома і землю Моава. Вони трималися на схід від землі Моава, аж поки не отаборилися по той бік Арнона; а оскільки Моав кінчається біля Арнона, вони так і не вступили на землю Моава.

19«Тоді Ізраїль послав послів до Сигона, царя амореїв, царя Хешбона. І сказав йому Ізраїль: “Дозволь нам пройти через твою землю до нашої батьківщини”.»

20Але Сигон не довірив Ізраїлеві пройти через його землю. І зібрав Сигон усе військо своє, і отаборилися вони в Ягаці, і вступив він у бій з Ізраїлем.

21Та ВІЧНИЙ, Бог Ізраїля, віддав Сигона та всі його війська в руки Ізраїля, і вони розбили їх; і заволодів Ізраїль усією землею амореїв, мешканців того краю.

22Так заволоділи вони всією територією амореїв від Арнону до Яббоку і від пустелі до Йордану.

23«Отож тепер ВІЧНИЙ, Бог Ізраїля, вигнав амореїв перед цим завітним народом Ізраїлем; і чи тобі володіти їхньою землею?

24Хіба не володієш ти тим, що Кемош, твій бог, дає тобі у володіння? Так і ми будемо міцно триматися всього, що ВІЧНИЙ, наш Бог, дав нам у володіння.

25«До того ж, хіба ти чимось кращий за Балака, сина Ціппора, царя Моаву? Чи він коли-небудь вступав у суперечку з Ізраїлем, чи виходив на війну проти них?

26«У той час як Ізраїль жив у Хешбоні та залежних від нього поселеннях, і в Ароері та залежних від нього поселеннях, і в усіх містах уздовж Арнону триста років, чому ви не намагалися повернути їх упродовж усього цього часу?

27Я не заподіяв тобі кривди; проте ти чиниш мені зло і ведеш війну проти мене. Нехай БОГ, Котрий судить, розсудить сьогодні між ізраїльтянами та аммонітянами!»

28Але цар аммонітян не зважив на звістку, яку Їфтах послав йому.

29Тоді дух БОГА зійшов на Їфтаха. Він пройшов через Гілеад і Манассію, минувши Міцпе Гілеадський; а з Міцпе Гілеадського він рушив на аммонітян.

30І дав Їфтах таку обітницю БОГУ: «Якщо Ти віддаси аммонітян у мої руки,

31то все, що тільки вийде з дверей дому мого назустріч мені, коли я повертатимуся з миром від аммонітян, належатиме БОГОВІ, і принесу я його на цілопалення».

32І перейшов Їфтах до аммонітян, щоб воювати з ними, і БОГ віддав їх у руки його.

33І розбив він їх ущент — від Ароера аж до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авель-Кераміму. Так упокорилися аммонітяни перед синами Ізраїля.

34Коли ж прибув Їфтах до дому свого в Міцпі, аж ось дочка його виходить назустріч йому з бубнами та танцями! Вона була єдиною дитиною; не мав він, крім неї, ні сина, ні дочки.

35Побачивши її, роздер він одяг свій і промовив: «Ой, дочко моя! Підтяла ти мене тяжко; ти стала моєю погибеллю! Бо відкрив я уста свої з обітницею БОГОВІ й не можу відступити».

36«Батьку мій, — мовила вона, — дав ти обітницю БОГОВІ; учини зі мною так, як ти обіцяв, коли вже БОГ відомстив за тебе ворогам твоїм, аммонітянам».

37І ще сказала вона батькові своєму: «Нехай буде вчинено для мене ось що: залиш мене на два місяці, і я піду з подругами моїми, і зійду на гори, і оплакуватиму там моє дівоцтво».

38«Іди», — відповів він. І відпустив її на два місяці, і пішла вона з подругами своїми та оплакувала дівоцтво своє на горах.

39Після двох місяців повернулася вона до батька свого, і він учинив над нею за обітницею, яку дав. Вона ж не пізнала чоловіка. І стало це звичаєм в Ізраїлі,

40що діви ізраїльські ходили щороку, чотири дні на рік, оплакувати дочку Їфтаха гілеадянина.