КНИГА ІСУСА НАВИНА 9 · Хитрість гівонітян

1Коли всі царі по цей бік Йордану — на горі, і в Шефелі, і вздовж усього узбережжя Середземного моря аж до околиць Ливану, [землі] хіттеїв, амореїв, хананеїв, періззеїв, хіввеїв та євусеїв — дізналися про це,

2вони зібралися однодушно, щоб воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.

3Але коли мешканці Ґів'ону дізналися, як повівся Ісус з Єрихоном та з Аєм,

4вони зі свого боку вдалися до хитрощів. Вони вирушили перевдягнені: узяли ветхі мішки на своїх ослів та ветхі міхи для вина, потріскані й залатані;

5на ногах їхніх були стоптані й залатані сандалії, а на них самих — зношений одяг; і весь хліб їхнього припасу був сухий і покришився.

6І прийшли вони до Ісуса в табір до Ґілґалу, і [під час перемовин] сказали йому та решті мужами Ізраїля: «Ми прийшли з далекої землі; укладіть же союз із нами».

7Мужі Ізраїля відповіли хіввеям: «Та, може, ви живете серед нас; як же нам укласти союз із вами?»

8Вони сказали Ісусові: «Ми твої підданці». Та Ісус запитав їх: «Хто ви і звідки прийшли?»

9Вони відповіли: «З дуже далекої країни прийшли твої слуги заради слави ВІЧНОГО, твого Бога. Бо ми чули звістку про все, що [твій Бог] учинив у Єгипті,

10і про все, що [твій Бог] учинив двом аморейським царям по той бік Йордану — Сихонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що перебував в Аштароті».

11І сказали нам наші старійшини та всі мешканці нашого краю, промовляючи: «Візьміть із собою поживи на дорогу, і підіть їм назустріч, та скажіть їм: Ми ваші раби; а тепер укладіть із нами союз».

12Ось цей хліб наш був іще теплим, коли ми брали його з наших домів як припас у день виходу нашого, щоб іти до вас; а тепер ось він висох і став крихким.

13І ці бурдюки для вина були новими, коли ми їх наповнювали, а ось вони подерлися. І ось цей одяг наш та сандалі наші зносилися від дуже довгої дороги».

14І повірили ті через їхні припаси, і не запитали БОГА.

15І вчинив Ісус із ними мир, і уклав із ними союз, щоб зберегти їм життя; і поклялися їм проводирі громади.

16Та коли минуло три дні після того, як вони уклали з ними цей союз, вони дізналися, що ті є їхніми сусідами і живуть серед них.

17І рушили сини Ізраїля, і прийшли на третій день до їхніх міст; а містами їхніми були Ґівеон, Кефіра, Беерот та Кір'ят-Єарім.

18Та сини Ізраїля не вдарили на них, бо проводирі громади поклялися їм ВІЧНИМ, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на проводирів,

19але всі проводирі сказали всій громаді: «Ми поклялися їм ВІЧНИМ, Богом Ізраїля; тому тепер ми не можемо торкнутися їх.

20Ось що ми вчинимо їм: ми збережемо їм життя, щоб не впав на нас гнів через клятву, якою ми поклялися їм».

21І прорекли про них вожді: «Нехай вони живуть!» І стали вони дереворубами та черпальниками води для всієї громади, як і постановили про них вожді.

22І покликав їх Ісус, і промовляв до них так: «Чому ви обманули нас, мовивши: “Ми живемо дуже далеко від вас”, тоді як насправді ви живете посеред нас?

23Тож прокляті ви! І ніколи не перестануть нащадки ваші бути рабами: дереворубами та черпальниками води для Дому мого Бога».

24Та вони відповіли Ісусові: «Бо достеменно почули раби твої, що ВІЧНИЙ, Бог твій, обіцяв Мойсеєві — [Божому] слузі — дати вам усю цю землю та винищити перед вами всіх мешканців цього краю; і вельми злякалися ми за життя наше через вас. Тому й учинили ми діло це.

25І нині ми у твоїй волі; вчини з нами так, як вважаєш правильним і праведним».

26І вчинив він так; і врятував їх від руки синів Ізраїля, щоб ті їх не повбивали.

27Того дня призначив їх Ісус дереворубами та черпальниками води — якими вони є й понині — для громади і для жертовника БОГА, на тому місці, яке [Бог] обере.