КНИГА ІСУСА НАВИНА 5 · Обрізання та Пасха в Гілгалі

1Коли всі царі аморейські по західний бік Йордану та всі царі ханаанські біля Моря почули, як БОГ висушив води Йордану заради синів Ізраїля, аж поки вони не перейшли, зневірилося серце їхнє, і не стало більше в них духу через синів Ізраїля.

2Того часу сказав БОГ до Ісуса: «Зроби собі крем’яні ножі і здійсни вдруге обрізання синів Ізраїля».

3І зробив собі Ісус крем’яні ножі, та й обрізав синів Ізраїля на Гівеат-Гааралот.

4Ось причина, чому Ісус здійснив обрізання: увесь народ, що вийшов з Єгипту, усі чоловіки військового віку, повмирали в пустелі під час мандрів після виходу з Єгипту.

5Бо весь той народ, що вийшов з Єгипту, був обрізаний, але жоден із тих, хто народився після виходу, під час мандрів пустелею, не був обрізаний.

6Адже сорок років ходили сини Ізраїля пустелею, аж поки не загинув увесь народ — чоловіки військового віку, які вийшли з Єгипту, тому що не послухалися вони БОГА, і БОГ поклявся не дати їм побачити землю, яку БОГ клявся їхнім батькам дарувати нам, землю, що тече молоком і медом.

7А замість них [Бог] поставив синів їхніх; саме їх і обрізав Ісус, бо вони були необрізані, позаяк у дорозі їх не обрізували.

8І коли обрізання всього народу було довершене, зосталися вони на своїх місцях, у таборі, аж поки не одужали.

9І сказав БОГ до Ісуса: «Сьогодні Я закотив від вас єгипетську ганьбу». І названо те місце Ґілґал, як воно зветься й донині.

10Отаборившись у Ґілґалі, в степах Єрихонських, ізраїльтяни принесли пасхальну жертву чотирнадцятого дня місяця, надвечір.

11Наступного дня після пасхальної жертви, саме того дня, їли вони з плодів того краю, опрісноки та пражене зерно.

12Того самого дня, коли вони їли з плодів землі, манна перестала падати. Не мали більше манни ізраїльтяни; того року споживали вони з урожаю землі Ханаанської.

13Якось, коли Ісус був поблизу Єрихона, звів він очі свої й побачив постать, що стояла перед ним із оголеним мечем у руці. Підійшов Ісус до нього та й запитав: «Чи ти з наших, чи з ворогів наших?»

14Той відповів: «Ні, я — вождь воїнства БОЖОГО. Нині я прийшов!» І впав Ісус долілиць на землю, і, поклонившись, промовив до нього: «Що повеліває мій господь рабу своєму?»

15І сказав вождь воїнства БОЖОГО Ісусові: «Скинь сандалії з ніг своїх, бо місце, де ти стоїш, — святе». І вчинив Ісус так.