КНИГА ІСУСА НАВИНА 2 · Рахав приймає вивідувачів

1Ісус, син Навина, таємно послав із Шіттіму двох мужів вивідувачами, кажучи: «Ідіть, огляньте край Єрихона». Отож вони вирушили й прийшли до дому однієї блудниці на ім’я Рахав і заночували там.

2І донесено було цареві Єрихона: «Якісь мужі прийшли сюди цієї ночі, ізраїльтяни, щоб вивідати цей край».

3Тоді цар Єрихона послав наказ Рахав: «Видай мужів, які прийшли до тебе й увійшли в твій дім, бо вони прийшли вивідати всю цю землю».

4Жінка ж узяла двох мужів і сховала їх. «Правда, — мовила вона, — мужі приходили до мене, але я не знала, звідки вони.

5А коли стемніло й мали зачиняти браму, мужі вийшли; і я не знаю, куди мужі пішли. Швидше біжіть за ними, бо ви наздоженете їх». —

6Вона ж перед тим звела їх на покрівлю і сховала їх під стеблами льону, розкладеними в неї на покрівлі. —

7І погоничі погналися за ними в напрямку до Йордану аж до бродів; і щойно переслідувачі вийшли, як браму зачинили за ними.

8Вивідувачі ще не полягали спати, коли вона піднялася до них на покрівлю.

9Вона сказала мужам: «Я знаю, що ГОСПОДЬ віддав цей край вам, бо жах перед вами охопив нас, і всі мешканці цієї землі тремтять перед вами.

10Бо ми чули, як ГОСПОДЬ висушив перед вами води Очеретяного моря, коли ви виходили з Єгипту, і що ви вчинили з Сихоном та Оґом, двома аморейськими царями по той бік Йордану, яких ви прирекли на знищення., що означало винищення мешканців. Пор. Втор. 2.34 і далі.

11Коли ми почули про це, замліло серце наше, і ні в кому не зосталося більше духу через вас; бо ВІЧНИЙ, Бог ваш, є єдиний Бог на небі вгорі й на землі внизу.

12А тепер, оскільки я виявила вам вірність, покляніться мені БОГОМ, що й ви вчините милість дому моєму. І дайте мені вірний знак,

13що збережете життя батькові моєму й матері моїй, і братам моїм, і сестрам моїм, і всім, хто їм належить, і спасете нас від смерти».

14І відповіли їй ті мужі: «Життя наше замість вашого навіть до смерти! Якщо ви не виявите цієї нашої справи, то, коли БОГ віддасть нам цю землю, ми вчинимо з тобою милість і правду».

15І спустила вона їх мотузкою через вікно, бо дім її був у міському мурі, і в самому мурі вона жила.

16І сказала їм: «Ідіть у гори, щоб не натрапили на вас переслідувачі, і ховайтеся там три дні, доки переслідувачі не повернуть назад; а потім підете своєю дорогою».

17Та мужі сказали їй: «Ми будемо вільні від цієї твоєї присяги, якою ти закляла нас,

18[якщо,] коли ми ввійдемо в цей край, ти не прив'яжеш цього шнура з багряної нитки до вікна, крізь яке спустила нас; батька ж свого, і матір свою, і братів своїх, і весь рід твій збери до себе в дім;

19і кожен, хто вийде за двері твого дому назовні, — кров його на голові його, а ми будемо чисті; якщо ж чиясь рука торкнеться когось із тих, хто зостанеться з тобою в домі, — кров його на нашій голові.

20Якщо ж ти видаси цю нашу справу, то ми будемо так само вільні від присяги твоєї, якою ти закляла нас».

21Вона відповіла: «Нехай буде за вашими словами». Вона відпустила їх у дорогу, і вони пішли; і вона прив’язала багряну мотузку до вікна.

22Вони пішли просто в гори й перебували там три дні, доки переслідувачі не повернулися. І так переслідувачі, шукаючи вздовж усієї дороги, не знайшли їх.

23Тоді обидва чоловіки знову зійшли з гір і переправилися. Вони прийшли до Ісуса, сина Навина, і розповіли йому про все, що з ними сталося.

24Вони сказали Ісусові: «БОГ віддав усю цю землю в нашу владу; справді, усі мешканці землі тремтять перед нами».