КНИГА ІСУСА НАВИНА 22 · Повернення східних колін

1Тоді покликав Ісус рувимлян, ґадян та половину коліна Манасії,

2і сказав їм: «Ви дотримали всього, що наказав вам Мойсей, слуга БОГА, і послухалися мене в усьому, що я наказував вам.

3Ви не залишали братів своїх протягом довгих років аж до цього дня, але вірно дотримувалися Настанови ВІЧНОГО, Бога вашого.

4Нині ж ВІЧНИЙ, Бог ваш, дав спокій братам вашим, як [Бог] обіцяв їм. Тож поверніться і йдіть до осель ваших, до землі володіння вашого за Йорданом, яку призначив вам Мойсей, слуга БОГА.

5Тільки пильно дбайте виконувати Настанову і Вчення, які заповів вам Мойсей, слуга БОГА: любити ВІЧНОГО, Бога вашого, ходити Божими путями, берегти заповіді й міцно триматися [Бога] — і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою».

6Тоді Ісус поблагословив їх і відпустив їх, і вони пішли до осель своїх.

7Одній половині коліна Манасіїного Мойсей призначив територію в Башані, а другій Ісус призначив [територію] по західний бік Йордану, разом із братами їхніми. Ба більше, коли Ісус відпускав ці два з половиною коліна до осель їхніх, він поблагословив їх

8і сказав їм: «Повертайтеся до осель ваших із великим багатством — із вельми численною худобою, зі сріблом і золотом, із міддю та залізом і з великою кількістю одягу. Розділіть здобич від ворогів ваших із братами вашими».

9Тож сини Рувимові, сини Ґадові та половина коліна Манасіїного залишили синів Ізраїлевих у Шіло, в краї ханаанськім, і вирушили назад до краю Ґілеадського, землі власного володіння свого, яку вони здобули за велінням БОГА через Мойсея.

10Коли ж прийшли вони до околиць Йордану, що в краї ханаанськім, сини Рувимові, сини Ґадові та половина коліна Манасіїного збудували там жертовника біля Йордану, жертовника великого, видного здалеку.

11І дійшла до синів Ізраїлевих звістка: «Ось сини Рувимові, сини Ґадові та половина коліна Манасіїного збудували жертовника навпроти краю ханаанського, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих».

12Коли почули це сини Ізраїлеві, зібралася вся громада синів Ізраїлевих у Шіло, щоб іти проти них війною.

13Та [спершу] послали сини Ізраїлеві священика Пінхаса, сина Елеазарового, до синів Рувимових, до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного в край Ґілеадський,

14а з ним десятьох князів, по одному князеві від кожного батьківського роду племен Ізраїлевих, і кожен із них був головою дому батьківського серед тисяч Ізраїлевих.

15І прийшли вони до синів Рувимових, до синів Ґадових і до половини коліна Манасіїного в край Ґілеадський, і промовили до них, кажучи:

16«Так промовляє вся громада БОГА: Що це за віроломство, яке вчинили ви цього дня проти Бога Ізраїлевого, відвернувшись цього дня від БОГА, збудувавши собі жертовника та повставши цього дня проти БОГА!

17Хіба мало для нас беззаконня Пеора, від якого ми не очистилися й до цього дня, хоч і спіткала громаду БОГА пошесть;»

18і нині ви відвертаєтеся від БОГА! Якщо ви повстанете проти БОГА сьогодні, завтра божественний гнів буде спрямований на всю громаду Ізраїля.

19Якщо земля вашого володіння нечиста, перейдіть у землю власного володіння БОГА, де перебуває Скинія БОГА, і набувайте володінь серед нас. Але не повставайте проти БОГА і не повставайте проти нас, будуючи собі жертовник, окрім жертовника ВІЧНОГО, Бога нашого.

20Коли Ахан, син Зераха, порушив закляття, гнів вразив усю громаду Ізраїля; він був не єдиним, хто загинув за той гріх».

21Рувимівці, ґадівці та половина коліна Манасії відповіли очільникам загонів Ізраїля: Вони сказали,

22«Бог, ВІЧНИЙ Бог! Бог, ВІЧНИЙ Бог, знає напевно, і Ізраїль також знатиме! Якщо ми діяли в бунті чи у віроломстві проти БОГА, не виправдай нас цього дня!

23Якщо ми збудували жертовник, щоб відвернутися від БОГА, якщо для того, щоб підносити на ньому цілопалення або хлібні приношення, чи складати на ньому жертви мирні, нехай Самий БОГ зажадає [розплати].

24Ми вчинили це лише з остраху, що в прийдешній час ваші діти скажуть нашим дітям: «Що вам до ВІЧНОГО, Бога Ізраїля?

25БОГ поклав Йордан межею між нами і вами, о рувимівці та ґадівці; немає вам частки в БОЗІ!» Так ваші діти відвернули б наших дітей від поклоніння БОГУ.

26Тож ми вирішили поставити [свідка] собі, збудувавши жертовник — не для цілопалень і не для [інших] жертв,

27але як свідок між вами й нами, і між прийдешніми поколіннями — щоб ми могли звершувати служіння БОГУ в Шіло нашими цілопаленнями, нашими жертвами та нашими жертвами мирними; і щоб ваші діти не сказали нашим дітям у прийдешньому часі: «Не маєте частки в БОЗІ».

28Ми розсудили: якщо скажуть вони так нам і нашим дітям у прийдешньому часі, то відповімо ми: «Погляньте на подобу вівтаря БОГА, яку зробили наші батьки — не для цілопалень чи жертв, а як свідка між вами й нами».

29Боронь нас від того, щоб повстати проти БОГА, або відвернутися цього дня від БОГА і збудувати вівтар для цілопалень, хлібних приношень і жертв, інший ніж вівтар ВІЧНОГО, нашого Бога, що стоїть перед Скинією».

30Коли священник Пінхас і вожді громади — голови загонів Ізраїля — які були з ним, почули пояснення, дане рувимівцями, ґадівцями та манассіївцями, вони схвалили його.

31Священник Пінхас, син Елеазара, сказав рувимівцям, ґадівцям та манассіївцям: «Тепер ми знаємо, що БОГ серед нас, бо ви не вчинили цієї зради проти БОГА. Ви воістину врятували синів Ізраїля від покарання БОГОМ».

32Тоді священник Пінхас, син Елеазара, і вожді повернулися від рувимівців і ґадівців із землі Ґілеад до синів Ізраїля в землю Ханаан і дали їм свій звіт.

33Сини Ізраїля були задоволені, і сини Ізраїля прославили Бога; і більше не говорили про те, щоб іти війною проти них, аби спустошити землю, в якій жили рувимівці та ґадівці.

34Рувимівці та гадівці назвали жертовник [«Свідок»], що означає: «Це свідок між нами і ними, що ВІЧНИЙ є [нашим] Богом».