КНИГА ІСУСА НАВИНА 17 · Західний уділ Манасії

1І ось частка, що випала за жеребом коліну Манасії, — бо він був перворідний Йосипів. Оскільки Махір, перворідний Манасії та батько Ґілеада, був воїном хоробрим, дісталися йому Ґілеад і Башан.

2І наділено було решту нащадків Манасії за їхніми родами: нащадків Авіезера, Хелека, Асріела, Шехема, Хефера та Шеміди. Це були нащадки чоловічої статі Манасії, сина Йосипового, за родами їхніми.

3А в Целофхада, сина Хефера, сина Ґілеада, сина Махіра, сина Манасії, не було синів, а тільки дочки. І ось імена його дочок: Махла, Ноа, Хоґла, Мілка та Тірца.

4І постали вони перед священиком Елеазаром, перед Ісусом, сином Навина, та перед ватажками, промовляючи: «БОГ наказав Мойсеєві дати нам спадок поміж нашими родичами чоловічої статі». І дано їм було, згідно з повелінням БОГА, частку поміж родичами їхнього батька.

5Десять часток припало Манасії, окрім землі Ґілеадської та Башанської, що по той бік Йордану.

6Бо дочки Манасії одержали спадок поміж його синами, а земля Ґілеадська припала решті нащадків Манасії.

7І пролягала границя Манасії від Ашера до Міхметату, що навпроти Шехема; і тягнулася границя праворуч, до мешканців Ен-Таппуаху. —

8Край Таппуаху належав Манасії; але сам Таппуах на межі Манасії належав синам Єфремовим. —

9І спускалася межа до потоку Кана. Ті міста на південь від потоку належали Єфремові як анклав серед міст Манасії. Межа ж Манасії пролягала на північ від потоку і виходила до Моря.

10Те, що на південь, належало Єфремові, а те, що на північ, належало Манасії, і Море було його межею. [Ця територія] межувала з Асиром на півночі та з Іссахаром на сході.

11У межах Іссахара та Асира належали Манасії Бет-Шеан та залежні від нього поселення, Ївлеам та залежні від нього поселення, жителі Дора та залежні від нього поселення, жителі Ен-Дора та залежні від нього поселення, жителі Таанаха та залежні від нього поселення, і жителі Мегіддо та залежні від нього поселення: це становило три області.

12Та сини Манасії не змогли вигнати [жителів] цих міст, і ханаанеї вперто залишилися в цьому краї.

13Коли ж ізраїльтяни зміцніли, вони наклали данину на ханаанеїв, але не вигнали їх.

14І скаржилися сини Йосифа Ісусові, кажучи: «Чому призначив ти нам у наділ один лише жереб і одну частку, якщо ми — народ численний, якого БОГ так щедро благословив?»

15«Якщо ви — народ численний, — відповів їм Ісус, — підніміться в лісистий край і розчистіть собі там місце в землі періззеїв та рефаїмів, якщо вам тісно в гірській країні Єфрема».

16«Гористого краю нам не вистачить, — відповіли йосифляни, — а всі ханаанеї, що живуть на низовині, мають залізні колісниці: як ті, що в Бет-Шеані та його залежних поселеннях, так і ті, що в Долині Їзреель».

17Та Ісус сказав Дому Йосипа, Єфремові та Манасії: «Ти народ справді численний і маєш силу велику; не один лише наділ буде в тебе.

18Бо й гористий край буде твоїм; щоправда, це лісиста земля, але ти розчистиш її і володітимеш нею до найдальших меж її. І ти виженеш ханаанеїв, хоч вони й мають залізні колісниці та хоч вони й сильні».