КНИГА ПРОРОКА ЙОНИ 4 · Обурення Йони на Боже милосердя

1Це вельми не сподобалося Йоні, і він дуже засмутився.

2І молився він до БОГА, промовляючи: «О, ВІЧНИЙ! Хіба ж не це говорив я, коли ще був у моєму власному краї? Тому-то я й утік заздалегідь до Таршішу. Бо знав я, що Ти — Бог милосердний і милостивий, повільний до гніву, многомилостивий і Той, Хто стримується від кари.

3Тож благаю, ВІЧНИЙ, забери моє життя, бо краще мені померти, ніж жити».

4БОГ відповів: «Чи справді ти аж так засмутився?»

5І вийшов Йона з міста, й оселився на схід від міста. Він зробив собі там курінь і сів під ним у затінку, щоб побачити, що станеться з містом.

6І призначив ВІЧНИЙ Бог рицинову рослину, яка піднялася над Йоною, щоб давати затінок над його головою й позбавити його від лиха. І вельми зрадів Йона тій рослині.

7Але наступного дня на світанку призначив Бог черв'яка, і той підточив рослину, так що вона всохла.

8І коли зійшло сонце, призначив Бог палючий східний вітер; сонце пекло голову Йони, і він знемагав. Він благав собі смерті, промовляючи: «Краще мені померти, ніж жити».

9Тоді сказав Бог до Йони: «Чи справді ти так гірко засмучений через цю рослину?» «Так, — відповів він, — настільки гірко, що хочу померти».

10Тоді БОГ сказав: «Ти пожалів рослину, над якою не трудився і якої не вирощував, яка за ніч постала і за ніч загинула.

11То невже Я не пожалію Ніневії, того великого міста, в якому понад сто двадцять тисяч людей, котрі ще не розрізняють своєї правиці від лівиці, та й худоби багато!»