КНИГА ПРОРОКА ЙОІЛА 2 · Військо сарани

1Трубіть у ріг на Сіоні,Бийте на сполох на Моїй святій горі!Нехай тремтять усі жителі землі,Бо день БОГА настав!Він близько —

2День темряви та мороку,День найгустішої хмари,Що розпростерлася, мов сажа, по пагорбах.Величезна, незліченна орда —Нічого подібного ніколи не бувало,І ніколи більше не станетьсяЧерез роки й віки.

3Попереду них — вогонь пожиральний,Позаду них — полум'я всепоглинаюче.Перед ними земля була, як сад Едемський,Позаду них — спустошена пустеля:Ніщо не врятувалося від них.

4Вигляд їхній — немов вигляд коней,Вони скачуть точнісінько як бойові коні.

5Із гуркотом, немов від колісниць,Вони стрибають по вершинах пагорбів,Із шумом, мов палаючий вогонь,Що пожирає солому;Немов величезна орда,Вишикувана до бою.

6Народи тремтять перед ними,Усі обличчя полотніють.

7Вони мчать, мов богатирі,Вони здираються на мур, як воїни.І кожен тримається свого шляху.Їхні стежки ніколи не перетинаються;

8Ніхто не тіснить іншого,Кожен тримається своєї дороги.І якщо вони впадуть крізь бійницю,Вони не зазнають ушкодження.

9Вони кидаються на мур,Вони бігають по місту;Вони видираються на доми,Вони входять, мов злодії,Через вікна.

10Перед ними земля тремтить,Небо здригається,Сонце й місяць темніють,І зорі втрачають своє сяйво.

11І БОГ подає Свій голосНа чолі божественного війська;Бо справді величезне це полчище,Незліченні ті, що чинять за Божим словом.Бо великий день БОГА,Найстрашніший — хто здужає витерпіти його?

12«Та навіть тепер», — говорить БОГ, —«Наверніться до Мене всім своїм серцем,І з постом, плачем та риданням».

13Роздеріть серця ваші, а не одежі ваші, і наверніться до ВІЧНОГО, Бога вашого, бо [Бог] милостивий та милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і стримує кару.

14Хто знає, чи [Бог] не навернеться й не помилує, і не зоставить по Собі благословення на хлібне приношення та ливне приношення для ВІЧНОГО, Бога вашого?

15Сурміть у ріг на Сіоні, освятіть піст, проголосіть зібрання!

16Зберіть народ, накажіть громаді очиститися, позбирайте старців, згромадьте дітей та грудних немовлят; нехай вийде молодий із покою свого, а наречена з-під весільного покрову свого.

17Між притвором та жертовником нехай плачуть священники, служителі БОГА, і промовляють: «О, пощади народ Твій, ВІЧНИЙ! І не віддавай спадщини Твоєї на наругу, на посміховисько народам! Щоб не казали серед народів: „Де їхній Бог?“»

18Тоді БОГ заревнував за край цей і змилосердився над цим народом.

19У відповідь цьому заповітному народові БОГ проголосив: «Ось Я посилаю вам нове зерно, нове вино і нову оливу, і ви насититеся ними вдосталь. І більше ніколи не віддам вас на глум серед народів.

20І північного віддалю від вас далеко, і вижену його в землю суху та спустошену — передові сили його до Східного моря, а задні його — до Західного моря; і підійметься сморід від нього, і зніметься гнильний запах». Бо [БОГ] вершить великі діла.

21Не бійся, земле, радій і веселися, бо БОГ учинив великі діла.

22Не бійтеся, звірі польові, бо пасовища пустелі вкрилися зеленню. Дерева принесли плід свій; смоковниця і виноградна лоза віддали силу свою.

23О діти Сіону, радійте,Тіштеся у ВІЧНОМУ, вашому Богові.Бо дано вам ранній дощ із доброти,Нині дощ виливається [як] колись —Ранній дощ і пізній —

24І токи наповняться зерном,І чани переливатимуться молодим вином та оливою.

25«Я надолужу вам за роки,Пожерті роями та стрибунцями,Личинками та сараною,Великим військом, що Я пустив проти вас.

26І будете їсти досита,І славитимете ім'я ВІЧНОГО, вашого Бога,Який вчинив із вами так дивно —І Мій народ посоромлений більше не буде.

27І пізнаєте ви,Що Я — посеред Ізраїля:Що Я, ВІЧНИЙ, — Бог ваш,І немає іншого.І Мій народ посоромлений більше не буде».