КНИГА ЙОВА 9 · Йов: Як людині стати правою перед Богом?

1І відповів Йов, кажучи:

2Справді знаю, що воно так: не виграє смертний суду проти Бога.

3Якби хтось зажадав такого суду, на жодне з тисячі звинувачень не дістане відповіді.

4Мудрий серцем і могутній силою — хто будь-коли чинив спротив Божому присуду і зостався неушкодженим? —

5Той, Хто зрушує гори, а вони й не відають, Хто перевертає їх у гніві Своєму;

6Хто здвигає землю з місця її, аж хитаються стовпи її;

7Хто наказує сонцю, і воно не сяє; Хто запечатує зорі;

8Хто Сам-один розпростер небеса і ступає по хребтах морських;

9Хто створив Ведмедицю та Оріон, Плеяди й палати південного вітру;

10Хто вершить великі діла, незбагненні, та речі дивні, яким ліку немає.

11[Бог] проходить повз мене — а я не тямлю; [Бог] іде мимо, та я не помічаю.

12[Бог] ухопить — хто спинить Його? Хто скаже Йому: «Що Ти твориш?»

13Помічники Рагава хиляться ниць під Богом, Який не стримує Свого гніву.

14Як же тоді мені Йому відповідати чи добирати докази мої проти Нього?

15Хоч був би я й правий, не міг би я озватися, але благав би милосердя в Судді мого.

16Якби я покликав до суду і мені відповіли, не повірив би я, що мій голос почуто.

17Бо [Бог] трощить мене за волосину і множить рани мої без вини —

18Не даючи мені подих звести, але насичуючи мене гіркотою.

19Якщо мірятися силою — [Бог] Сильний; якщо йти до суду — хто скличе його задля мене?

20Хоч би був я невинний, мої ж уста осудять мене; хоч би я був бездоганний, [Бог] оберне мене на лукавого.

21Я бездоганний — але я знетямлений; мені огидло саме життя моє.

22Все одно; тому я кажу: «Невинного нищать разом із винним».

23Коли бич зненацька несе смерть, [Бог] глузує, як гинуть безневинні.

24Земля віддана в руки нечестивому; Очі суддів її покриті. Якщо це не [Бог], то хто ж?

25Дні мої мчать швидше за гінця; Вони втікають, не бачивши щастя;

26Вони пропливають, мов човни з тростини, Як орел, що кидається на здобич.

27Якщо я скажу: «Забуду скаргу мою; Облишу скорботу мою і звеселюся»,

28Я здригаюся перед усіма стражданнями моїми; Я знаю, що Ти не виправдаєш мене.

29Це я буду винним; Навіщо ж мені марнувати зусилля?

30Якби я вмився милом, Очистив руки мої лугом,

31Ти занурив би мене у багно, Доки одяг мій не погребував би мною.

32[Бог] — не такий, як я, щоб я міг Йому відповісти, Щоб ми зійшлися на суд разом.

33Немає між нами третейського судді, Щоб поклав він руку свою на нас обох.

34Якби тільки [Бог] відвів палицю від мене І усунув жах, що страхає,

35Тоді говорив би я без страху; Бо знаю сам про себе, що я не такий.