КНИГА ЙОВА 41 · Могутність Господня, явлена в левіятані

1Ось, будь-яка надія [зловити] його марна;Від самого лише погляду на нього людина падає ниць.

2Немає настільки лютого, хто посмів би роздратувати його;Хто ж тоді здатен устояти перед Мною?

3Хто б не постав проти Мене, Я відплачу,Бо все під небесами — Моє.

4Я не буду мовчати про нього,Ані про похвалу його воїнських подвигів.

5Хто здатен зняти лицьову сторону його одягу?Хто зможе проникнути крізь подвійні щелепи його?

6Хто може розчинити брами його обличчя?Його оголені зуби вселяють жах.

7Його захисні щити — його гордість,Замкнені міцною печаттю.

8Один щит торкається іншого;Навіть подих не проникне між ними.

9Вони міцно тримаються один одного;Вони зчеплені так, що їх не розділити.

10Його чхання спалахує світлом,А очі його — як повіки світанку.

11З пащі його вириваються смолоскипи;Вогняні іскри розлітаються геть.

12З ніздрів його валить дим,Немов із киплячого котла, охопленого парою.

13Подих його розпалює вугілля;Полум'я палахкотить із пащі його.

14У шиї його мешкає сила;Жах скаче поперед нього.

15Шари плоті його міцно стулені;Вона твердо злита на ньому — не захитається.

16Серце його тверде, мов камінь,Тверде, як спіднє жорно.

17Коли воно встає, тремтять найсильніші;Коли трощить усе, вони ціпеніють від жаху.

18Меч, що торкнеться його, не встоїть,Ні спис, ні дротик, ні лати.

19Залізо воно вважає за солому,Мідь — за гниле дерево.

20Стріла з лука не зверне його до втечі;Камені з пращі обертаються для нього на потеруху.

21Булави видаються йому за солому;Воно глузує зі свисту списа.

22Спід його — немов гострі черепки;Воно розгортає зубчасті молотила по багнюці.

23Він змушує глибини кипіти, мов казан;Він чинить море [киплячим], немов горщик із маззю.

24Слід за ним — осяйна стежка;Він чинить безодню наче сивою.

25Немає нікого на землі, хто міг би панувати над ним,Створеним без страху.

26Він споглядає все пихате;Він царює над усіма гордими звірами.