КНИГА ЙОВА 37 · Елігу проголошує Божу велич

1Від цього також тремтить серце моє,І зривається з місця свого.

2Лиш послухайте шум гуркотіння,Звук, що виходить з уст Божих.

3Під усіма небесами відпускається він —Блискавка Божа, аж до країв землі.

4Слідом за нею лунає рик —Гримить величний голос Божий.Ніхто не знайде сліду його, коли лунає голос Божий.

5Дивно гримить цим голосом,[Бог] чинить чудеса, незбагненні для нас.

6Снігові звелено: «Падай на землю!»І зливі дощовій, могутній зливі дощовій Божій,

7Є знаменням на руці кожної людини,Щоб усі знали діла Божі.

8Тоді звір входить у ловище своє,І зостається в лігві своєму.

9З чертогів своїх виходить буревій,А холод — від сузір’їв.

10Від подиху Божого стає лід,І широчінь вод застигає.

11[Бог] також обтяжує хмари вологоюІ розсіває грозові хмари.

12Кружляючи й повертаючись за мудрими намірами,Щоб сповнити всі Божі велінняПо всій населеній землі,

13[Бог] чинить так, щоб усе це ставалося на землі,Чи то на кару, чи то на благословення.

14Прихили вухо до цього, Йове;Спинися й зваж на дива Божі.

15Чи знаєш ти, який обов’язок Бог покладає на них,Коли світить громовими хмарами Своїми?

16Чи знаєш дива, явлені в розпростертих хмарахТим, Чий розум досконалий,

17Чому одежа твоя палає теплом,Коли завмирає земля під південним вітром?

18Чи спроможний ти розпростерти з Ним небеса,Тверді, мов лите металеве дзеркало?

19Навчи ж нас, що маємо сказати [Богові];Ми нічого не здатні викласти через [нашу] темряву.

20Чи сповіщається щось, коли я говорю?Чи може людина сказати щось, бувши збентеженою?

21Тепер ось не бачать сонця,Хоч Воно й сяє в небесах,Доки не прийде вітер і не очистить їх [від хмар].

22Від північного вітру зринає золоте сяйво;Велич навколо Бога сповнена трепету.

23Шаддай — Якого ми не можемо осягнути —Великий силою і справедливістюТа щедрий праведністю, і не пригнічує.

24Ось тому людство благоговіє перед Тим,Кого ніхто з мудрих не здатний узріти.